Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

«Практичне заняття «Активна громадянська позиція»»

Кого називають громадянином?

Побутує думка, що проявити себе справжнім громадянином можна лише за надзвичайних обставин. Так, однією з найтрагічніших сторінок сучасної історії України була катастрофа на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Тієї ночі вибухнув один з блоків реактора. На станції виникла пожежа. Почалося швидке радіоактивне забруднення довкілля. Учасники ліквідації аварії згадували:

«Навіть вимірювальні прилади зашкалювали. Білизну ми мали змінювати тричі на день. Вода, яку споживали для пиття і якою милися, була привозною. її доставляли для ліквідаторів у бочках... Двічі на день мусили митися, щоб хоч якось змити той радіоактивний бруд, якого там понабиралися... 

З пожежників, які брали участь у її ліквідації, 9 осіб дістали опіки різного ступеня, а один помер у лікарні. За героїзм і мужність, виявлені під час гасіння пожежі, Віталій Правик, Віктор Кібенок (обидва - посмертно) і Леонід Телятников удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. Ця сторінка нашої історії назавжди пов'язана з людьми, в серці яких жила любов до інших, до свого дому, краю, батьківщини, з громадянами.

На долю кожної держави випадають важкі часи. Навіть сьогодні в Україні є чимало людей, зокрема молодих, які пов'язують свої плани на краще майбутнє з іншими країнами, сподіваючись на те, що там вони зможуть реалізувати себе краще. Проте ми знаємо й інше: протягом багатьох тисячоліть української історії дуже багато людей, які жили і в добрі і в скрутні часи, пишалися своєю належністю до України. Не залежно від того, чи були вони знаними в світі, а чи пересічними людьми, але за певних обставин усі вони виявляли особливі якості, що свідчили про те, що вони є Громадянами.

Ми з вами - громадяни сучасної України, молодої держави в центрі Європейського континенту. Від нас залежить, якою стане наша рідна держава - сильною й розвиненою, з високим рівнем життя її громадян чи слабкою, з незахищеним і малозабезпеченим населенням. Ми - громадяни -обираємо тих людей, які керуватимуть державою, ми - громадяни, дотримуючись законів, використовуючи свої права та виконуючи свої громадянські обов'язки, зміцнюємо державу, підтримуємо її, допомагаємо їй рухатися вперед. Ось що таке - бути громадянином своєї держави.

Згадайте 1-2 приклади високої громадянськості, які демонстрували наші співвітчизники у різні часи історії. Обговоріть, що ще ви знаєте про те, як ставляться до своєї країни люди не тільки у важкі, а й у часи загального добробуту. 

Які почуття та якості притаманні громадянину демократичного суспільства?

Щоб зрозуміти, що таке громадянські почуття, необхідно пригадати звичайні людські почуття, пов'язані з іншими людьми: почуття обов'язку до наших батьків, почуття колективізму, співчуття до хворих та немічних тощо. Громадянські почуття пов'язані із суспільством, з країною, де ми живемо: почуття обов'язку її захищати, почуття поваги до символів держави, її культури, мови, традицій, історії, почуття громадянської гідності. Громадянські почуття людини закріплюються у її переконаннях, моральних приписах, особистісних громадянських якостях і виявляються в її діях і вчинках.

Процвітання суспільства багато в чому залежить саме від того, які люди його складають. Якщо в країні важко жити, то винна в цьому не тільки влада або зовнішні вороги: значною мірою це залежить від самих громадян цієї країни, від їхніх характерів, волі, почуттів, здібностей, від їхніх громадянських якостей.

Прочитайте оповідання.

Що б ви порадили Петру? Чому? Які якості виявив Степан? Чи можна їх вважати громадянськими? Чому?

Горить Іванова хата

Петро і Степан працювали в полі. Бачать - у селі пожежа. І здалося їм, що горить саме там, де вони живуть, Петро і Степан.

-   Це, ймовірно, наші хати горять, - сказав Петро.

-   Поїдемо скоріше додому, - сказав Степан, запрягаючи коней. Петро і Степан швидко поїхали додому.

-   У кого пожежа?

-   Іванова хата горить.

Петро полегшено зітхнув і зупинив коней.

-   Ну, далі не поїдемо, - сказав він. - То що, повертаємо коней назад у поле?

- спитав він у Степана.

-   Для чого повертатися? - здивувався Степан.

-   Так горить же не у нас. Навіщо даремно гаяти час? Робота в полі стоїть.

Степан здивовано глянув на Петра.

-   А ти що, поспішав тільки свою хату рятувати?

Петро мовчав. Степан залишив його з конями, побіг допомагати гасити пожежу. А Петро сидить і не знає, що йому робити, - за Степаном іти чи в поле їхати.

Громадянський - властивий свідомому громадянинові, спрямований на користь суспільства.

Що таке громадянська позиція людини?

У Загальній декларації прав людини зазначено, що кожна людина має обов'язки перед суспільством, в якому тільки і можливий вільний і повний розвиток особистості. Громадянин, який хоче жити у демократичному суспільстві, який хоче бути господарем власного життя, завжди засвідчує свою громадянську позицію. Така позиція потребує насамперед відповідального ставлення до виконання громадянських обов'язків. Наприклад, брати участь у виборах - це не тільки право громадян, а й дуже відповідальний обов'язок. Щоб зробити правильний вибір, виборець має бути добре обізнаним з проблемами України і знати, що пропонують народу кандидати. Не менш важливим є вміння висловити свої погляди, підтримати справедливе рішення чи протестувати проти помилкового й несправедливого. Участь в управлінні державою починається з невеличких справ на загальне добро рідного міста, містечка, села. Впорядковуючи чи ремонтуючи дитячий садок, дитячий чи спортивний майданчик, беручи участь у шкільному самоврядуванні, очищуючи від сміття територію свого двору, облаштовуючи квітник чи садок біля будинку, ви допомагаєте державі, чините як свідомі громадяни.

Громадянська позиція дітей і дорослих виявляється в їхньому прагненні брати участь в обговоренні та розв'язанні спільних проблем.

За Загальною декларацією прав людини діти і дорослі мають право проводити мітинги і збори, створювати свої організації. Водночас нікого не можна примусити вступити до будь-якого об'єднання або відмовитися від своїх переконань. Діти також мають право висловлювати власну думку в питаннях, які стосуються їх самих. Тому в демократичних країнах створюються дитячі організації й організації із захисту прав дітей. Завдяки таким організаціям держава краще обізнана з інтересами дітей і приймає важливі для них рішення.

Запишіть на аркуші паперу, що з того, з чим ви стикалися у навчальному закладі чи по дорозі до навчального закладу, потребує вашої активності та громадянської позиції. Складіть усі записи до одного пакунка.

Подумайте і запропонуйте групі конкретні справи, які слід зробити для поліпшення суспільного життя.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Виберіть одне з понять уроку і поміркуйте, як його можна пояснити і які 2-3 приклади навести для цього. Запишіть свої думки завершуючи фрази: «Я думаю, що ...», «Це означає ...», «Наприклад, ...»

2. Напишіть листа до Президента України з пропозиціями, як можна поліпшити життя дітей в нашій країні. Не забудьте обміркувати його зміст з одногрупниками. Вирішіть, які з них варто було надіслати.

3. Прогляньте одну-дві місцеві газети. Знайдіть в них повідомлення про приклади активності громадян, прояви громадянської позиції. У чому вона полягала? Чи досягли мети громадяни? Коротко запишіть отриману інформацію.

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Поняття громади. Роль громади в житті людини, суспільства, держави. Реалізація та захист громадою своїх прав і законних інтересів. Вплив громадян на вирішення проблем громади

Людина – соціальна істота і її саморозвиток, самоактуалізація відбувається в середовищі її проживання – у сім’ї, в спілкуванні з друзями, сусідами, в освітньо-виховному закладі, у виробничому колективі і т.п. В цих спільнотах виникає певне ставлення до явищ або проблем соціального життя, що зачіпають спільні інтереси, усвідомлюються актуальні соціальні проблеми, які потребують вирішення, зіставляються і стикаються різні погляди і позиції з обговорюваного питання, схвалюються, підтримуються або, навпаки, заперечуються, засуджуються ті чи інші дії, вчинки або лінії поведінки людей.

У великих групах виробляються норми поведінки, громадська думка, громадські та культурні цінності і традиції, які за посередництвом малих груп доводяться до свідомості кожного індивіда. У великій групі завжди є регулюючі її діяльність структурні утворення, і якщо ці структури перестають функціонувати, то група перетворюється в стихійно діючу спільність – натовп.

Групу людей, яка має загальні ознаки, повне або часткове самоврядування називають громадою.

Громада завжди впливає на формування суспільної свідомості. Відповідно до української соціологічної традиції громада є центральним осередком соціального життя. Виникнувши в епоху розпаду родових стосунків і склавшись в період феодалізму, вона мала громадське землеволодіння, при якому певні ділянки землі належали селянській громаді.

Для українського народу протягом усієї історії його існування якраз довкола громад будувалося соціальне життя, через них людина входила в це життя і здійснювала зв’язки з ширшими соціальними інститутами, як от держава або політичні партії, рухи.

Конституція України (Стаття 140) стверджує право територіальної громади на самостійне вирішення питань місцевого значення. При цьому, під територіальною громадою розуміються жителі села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ та міста.

Роль громади в житті людини, суспільства, держави

Із життям у складі великої чи малої громади пов’язане життя кожної людини, хоча ми часто не замислюємося над цим.

Громадою для людини стають сім’я, клас, школа, сусіди по під’їзду, будинку, вулиці, жителі її села або міста, спільноти за інтересами тощо. Проте, необхідно розуміти, що громада - це не люди, які лише перебувають поряд, керуючись своїми власними інтересами. Громада - це співпраця, партнерство заради загальної користі. Можна роками жити в будинку або на одній вулиці й не знати своїх сусідів, а участь у спільній, корисній для всіх справі здатна об’єднати малознайомих людей у громаду.

Що дає людині участь у житті громади? Завдяки цьому вона усвідомлює, що, об’єднавши зусилля, завжди легше досягти бажаного. Громада допомагає людині зрозуміти, як вона залежить від її активної позиції та небайдужості до проблем спільноти.

Вона сприяє соціалізації індивіда, формуючи в ньому чимало необхідних для життя соціальних якостей. Саме із цим пов’язана важлива роль громади у формуванні громадянського суспільства.

Реалізація та захист громадою своїх прав і законних інтересів

Права і законні інтереси територіальних громад реалізуються через здійснення місцевого самоврядування. Порядок реалізації громадою своїх прав за місцем проживання визначається Законом і Статутом територіальної громади. Розрізняють такі форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні:

Місцевий референдум. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, яке відповідно до Конституції України належить до відання місцевого самоврядування.

Місцеві вибори. Забезпечують громадянам умови участі у формуванні органів місцевого самоврядування.

Загальні збори громадян за місцем проживання - це зібрання всіх чи частини мешканців для вирішення питань місцевого значення. Їх скликають за місцем проживання громадян (міста, села, селища, мікрорайону, вулиці, будинку) за потреби. Рішення загальних зборів громадян враховується органами місцевого самоврядування в їхній діяльності.

Місцеві ініціативи. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Звичайно, що місцева ініціатива не може суперечити Конституції україни та чинному законодавству.

Громадські слухання. Відбуваються через зустрічі з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування. Черговість громадських слухань - не рідше одного разу на рік, сформовані пропозиції мусять обов’язково розглядатись органами місцевого самоврядування.

Органи самоорганізації населення. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначається Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 року. У ньому зазначено, що місцеві ради можуть дозволяти створювати з ініціативи мешканців органи самоорганізації населення (сільські, селищні, будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети громадського самоврядування у мікрорайонах міста) і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Засідання селищного, сільського, вуличного, квартального, будинкового комітету є відкритими, а всі питання вирішують простою більшістю голосів і протоколюють. Рішення органів самоорганізації населення мають характер рекомендацій.

Особливе місце серед форм реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні посідає закріплене статтею 40 Конституції України право скеровувати індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений Законом термін.

Ще не так давно звернення мали радше письмовий характер, проте тепер є змога здійснити електронне звернення за допомогою Урядового контактного центру, що є універсальною «гарячою» лінією, на якому Ваші звернення будуть передаватись у відповідні виконавчі органи влади.

Важливо пам’ятати, що кожен громадянин України, а також особи, які не є громадянами України і законно перебувають на її території, можуть підготувати та подати таке звернення.

Електронні звернення розглядаються безкоштовно.

Ще одним з інструментів електронної демократії, що допомагає ефективно взаємодіяти владі і суспільству, є електронні петиції. У Законі України «Про звернення громадян» регламентовано порядок їх подання та розгляду. В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім’я по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об’єднання, що здійснює збір підписів, обов’язково зазначають дату початку збору підписів та інформацію щодо загальної кількості і переліку осіб, які підписали електронну петицію.

Вплив громадян на вирішення проблем громади

Перед громадою почасти постають різні проблеми, з якими люди або живуть, або намагаються розв’язати. Це, до прикладу, відкриті люки, ями на дорогах, переповнені сміттєві контейнери чи їх відсутність, поламані дерева чи неприбрані прибудинкові території. Ефективність розв’язання місцевих проблем значно підвищується, якщо в цьому процесі беруть добровільну участь і пересічні члени громади. Рівні участі в розв’язанні спільної проблеми можуть бути різними:

Пасивна участь. Відвідування виступів, презентацій, проектів або звітів про результати роботи, проведеної членами громади.

Участь у наданні інформації. Беручи участь у різних видах опитування, анкетуваннях, кожен опосередковано впливає на процес ухвалення відповідних рішень.

Участь через консультування. Члени громади іноді звертаються по консультативну допомогу до фахівців. Отримані знання вони використовують для поліпшення свого життя або життя інших людей.

Самомобілізація. Члени громади пропонують власні ініціативи щодо розв’язання проблеми, укладають угоди із зовнішніми інституціями для отримання потрібних ресурсів і технічної допомоги, зберігають контроль над їх використанням.

До реалізації громадської ініціативи або ж розв’язання проблеми громади може долучитися кожен її член, який обирає власний спосіб участі. До прикладу, дієвим інструментом для активних громадян є громадський проект (бюджет участі). Це частина коштів із міського бюджету, що йде на фінансування проектів та пропозицій мешканців міста. Автором проекту може бути громадянин віком від 16 років. Він має докладно розписати проект: від ідеї - до витрат на його реалізацію, подати проект, взяти участь у конкурсі, перемогти в голосуванні і спостерігати за тим, як його проект реалізують у рамках бюджету.

У різних містах України, відповідно до Положення про громадський бюджет, встановлюють свої вимоги та правила до їх розробки та реалізації.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати стор. 113-115 у підручнику.

2. Кардинал Української греко-ктолицької церкви Любомир Гузар сказав: «Люди творять громаду». Цим він звертав увагу, що якими є люди, такою й буде громада і життя в ній. Напишіть есе на цю тему.

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Поняття громадянського суспільства. Функції громадянського суспільства. Роль громадян у становленні й функціонуванні громадянського суспільства. Громадянське суспільство та правова держава

Поняття громадянського суспільства

Для характеристики сучасної моделі суспільства, яка сприяє розвитку демократії, застосовують поняття «громадянське суспільство».

Громадянське суспільство починає зароджуватися на певному етапі суспільного розвитку і є продуктом природного історичного процесу, який передбачає гармонійний розвиток таких елементів цивілізації, як природа — суспільство — людина. Соціальна та політична організація громадянського суспільства найбільшою мірою слугує інтересам і проблемам конкретної людини. Тому громадянське суспільство постає бажаною, а на деяких етапах розвитку потрібною формою співжиття людей, які зацікавлені у впорядкованості взаємин, захищеності інтересів та можливості впливати на розв’язання проблем особи.

Громадянське суспільство різниться від взагалі людського суспільства певними якісними ознаками. Для суспільства властива спільна життєдіяльність людей, тоді як для громадянського суспільства визначальною є така система взаємозв'язків і інтересів, яка забезпечує вільну реалізацію кожною людиною її природних прав: на життя та гідне існування, на родину, на свободу будь-якої діяльності, яка не шкодить іншим, на власність, рівність перед законом тощо. Тобто громадянське суспільство означає стан упорядкування суспільства в інтересах кожної людини.

Громадянське суспільство — це такий соціальний простір, де люди взаємопов'язані і взаємодіють між собою як незалежні одне від одного та від держави індивіди (які можуть об'єднуватися, оскільки окремому індивідові важко самостійно відстоювати свої права і законні інтереси) і який має забезпечити в різних суспільних сферах умови для самореалізації окремих людей та колективів.

Інститутами громадянського суспільства більшість дослідників називають територіальні та інші громади, різні заклади освіти, церкву, інститут багатопартійності, незалежні ЗМІ, наукові, професійні та інші об’єднання, асоціації, організації, які забезпечують економічні, професійні, культурні, політичні та інші інтереси й потреби різних соціальних верств, груп та окремих індивідів. Найбільше про високий рівень розвитку громадянського суспільства свідчить функціонування великої кількості діяльних і дієвих об’єднань громадян (політичних партій, громадських організацій), створених для виявлення й здійснення різноманітних ініціатив, обстоювання колективних інтересів.

Передумовами нормального функціонування громадянського суспільства є:

— економічні: вільний ринок, відкрита конкуренція, приватна власність;

— соціальні: структурованість суспільства, виокремленість різних верств у ньому, переважання в суспільстві середнього класу;

— політико-правові: публічність і загальна поінформованість, правова рівність громадян, ефективні механізми захисту прав і свобод людини, які визнані як загальнолюдська цінність;

— культурні: особистість із почуттям власної гідності й цінуванням приватності особистого життя, високий освітній рівень населення.

Функції громадянського суспільства є втіленням основних напрямів діяльності інститутів громадянського суспільства та їх впливу на суспільне життя. Основні з них такі:

1) Громадянське суспільство допомагає самовираженню індивідів, їх самоорганізації і відстоюванню ними власних інтересів. Велику кількість важливих питань громадам, об'єднанням громадян вдається вирішити самостійно, полегшуючи виконання державою її функцій.

2) Громадянське суспільство є гарантом непорушності особистих прав громадян, дає їм упевненість у своїх силах, слугує опорою у їх можливому протистоянні з державою.

3) Через інституції громадянського суспільства (політичні партії та громадські організації) впорядковуються, врегульовуються протести і вимоги людей, які могли б мати хаотичний або руйнівний характер. Так громадянське суспільство створює сприятливі умови для функціонування демократичної влади.

4) Завдяки об’єднанню своїх зусиль, формуванню спільних інтересів і позицій, кожен громадянин отримує шанс бути почутим.

Роль громадян у становленні й функціонуванні громадянського суспільства

Громадянське суспільство забезпечує таке існування людини в суспільстві, коли вона дотримується настанов держави, але все ж не допускає того, щоб держава та її структури цілком поглинули її особистість і життя, завжди зберігає й цінує компонент приватного у власному ставленні до подій чи у здійсненні певних дій.

Тож аби громадянське суспільство справді розвивалося, потрібно, щоб громадяни були політично й економічно вільними, свідомими своїх інтересів, з правом на недирективне мислення та вільний вибір (у соціально прийнятних межах) свого життєвого шляху, схильними і здатними до інтеграції в громаду, спроможними разом розв’язувати спільні проблеми.

Таким чином, чи не найважливішою передумовою і разом з тим ознакою громадянського суспільства треба визнати зрілого, освіченого (компетентного) й активного громадянина. Основними рисами особистості як основи громадянського суспільства є такі:

1) розумність і здатність критично мислити; 

2) ініціативність;

3) індивідуальна автономія як щодо соціуму, так і держави;

4) уміння формувати й обстоювати власну позицію;

5) змога передбачати результати своїх вчинків; 

6) відповідальність за свої діяння.

Така особистість самоцінна, самодостатня, але водночас здатна до конструктивної взаємодії з іншими в ім’я спільних інтересів та цінностей і, в ідеалі, спроможна підкорити власні приватні інтереси суспільному благу.

Громадянське суспільство та правова держава

Громадянське суспільство виступає опорою демократії та виявом свободи, саме в його рамках може розвиватися правова держава.

Правова держава — це держава особливої якості, недаремно в цьому словосполученні першість займає «право», а на другому місці — «держава». Це означає, що право у такій державі відіграє основну роль у житті суспільства. При цьому основоположним началом права є принцип загальної рівності, тобто загальної і рівної для всіх міри свободи: для держави та її органів, для особи і колективів, для всіх громадян. Правовою є держава, у якій панують закони, що обмежують державну владу, ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і гарантують реальну можливість кожній людині ефективно здійснювати та захищати свої права і свободи. У такій державі діє принцип верховенства права.

Правова держава — це держава, у якій лише юридичними засобами реально забезпечене максимальне здійснення, гарантування, охорона і захист прав та свобод людини і громадянина.

Ознаки правової держави:

1) закріплення в конституції та законах основних прав людини, загальнолюдських цінностей та ідеалів;

2) панування в суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості населення;

3) неухильне виконання законів усіма суб’єктами суспільного життя, насамперед державними органами;

4) урегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом»;

5) чіткий розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

6) взаємовідповідальність між особою і державою;

7) висока правова культура, юридична обізнаність та інформаційна поінформованість населення;

8) юридична захищеність особи, тобто наявність ефективних механізмів охорони і захисту основних прав людини;

9) доступність судового захисту та незалежне й авторитетне становище в суспільстві та державному житті судових органів як вирішальної і найбільш надійної юридичної гарантії прав людини.

Здійснюючи владу в громадянському суспільстві, держава підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству, забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості, гуманізму та милосердя, не втручається в особисте життя людини, регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів.

Громадянське суспільство є запорукою «стримування» держави, контролю над владою, яка завжди тяжіє до абсолюту (це багаторазово доводила світова й українська історія). Порушення балансу між державою та громадянським суспільством призводить зазвичай до політики етатизму — надмірного втручання державних органів влади у справи суспільства, надмірної бюрократичної опіки і регламентації суспільного життя, обмеження прав і свобод особистості.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Назвіть основні елементи структури громадянського суспільства.

2. Які риси є визначальними для освіченого громадянського суспільства?

3. Використовуючи пошукові системи, знайдіть в інтернеті інформацію про формування «третього сектору» як основи громадянського суспільства України (результати подайте у вигляді презентації).

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Поняття міжнародних відносин. Особливості міжнародного права. Система безпеки

Міжнародні відносини — це сукупність різноманітних відносин (політичних, економічних, дипломатичних, ідеологічних) між національними державами або групами національних держав, а також створеними ними світовими й регіональними організаціями, у процесі взаємодії яких складається певний світовий або регіональний правовий порядок.

Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.).

Міжнародні відносини за сферами суспільної діяльності поділяють на політичні, дипломатичні, правові, культурно-гуманітарні. Слід зазначити, що нинішня національна держава охоплює одночасно весь спектр міжнародних відносин: є учасницею багатьох міжнародних політичних, економічних і культурно-гуманітарних організацій, підтримує дипломатичні відносини і має дипломатичне представництво у більшості країн світу, підписує міжнародні договори і дотримується певних міжнародних принципів та норм у контексті як світових, так і регіональних організацій.

Основними формами міжнародної взаємодії є співпраця, суперництво і конфлікт.

Співпраця здійснюється через участь у різних міжнародних організаційних структурах, через двосторонні й широкомасштабні договори про дружбу і співробітництво. Воно є найперспективнішою, адекватно відповідає геостратегічним інтересам суб'єктів міжнародних відносин і називається стратегічним партнерством.

Суперництво передбачає мирний характер боротьби між державами за вигідну реалізацію свого національного інтересу, починаючи від поширення своїх капіталів і технологій до розміщення військових баз. Суперництво має місце як серед країн, які перебувають у відносинах стратегічного партнерства, так і у відносинах конфронтації.

Конфлікти на міжнародному рівні виникають, коли не вдається врегулювати несумісні інтереси двох держав або їх груп. Вони можуть виражатися в денонсації договорів, розриві дипломатичних відносин, економічній блокаді, провокуванні внутрішньої дестабілізації шляхом інформаційних диверсій, терористичних актів, військових переворотів, громадянської і світової воєн.

Суб'єктами міжнародних відносин виступають також недержавні організації: транснаціональні корпорації, партії, релігійні організації, туристичні групи і т. ін.

Міжнародне право як особлива правова система

В сучасній науці міжнародного права утвердилося розуміння міжнародного права як особливої правової системи. Мається на увазі реальне існування як мінімум двох правових систем: правової системи держави (внутрішньодержавної/національної правової системи) і правової системи міждержавного спілкування (власне міжнародно-правової системи). В основі розмежування лежить передусім метод правового регулювання: внутрішньодержавне право створюється в результаті владних рішень компетентних органів суверенної держави, міжнародне право — виключно в процесі узгодження інтересів різних держав, співставлення в цьому процесі кількох суверенних воль. Суттєве значення має і предмет правового регулювання: у внутрішньодержавного права — це відносини в межах юрисдикції відповідної держави; у міжнародного — це переважно міждержавні відносини та інші відносини, що виходять за межі юрисдикції окремої держави, внаслідок чого вимагають спільного регулювання з боку кількох чи багатьох держав або міжнародної спільноти держав у цілому.

 Сучасне міжнародне право виробило достатньо дієвий механізм досягнення узгоджених рішень, забезпечення реалізації прийнятих норм, а також взаємоприйнятні процедури розв’язання міждержавних спорів мирними засобами. Сучасне міжнародне право має складну нормативну структуру, оскільки включає як єдині для всіх або більшості держав правила, що називаються універсальними, загальновизнаними нормами, так і правила, які стосуються лише певної групи держав або прийняті лише двома чи кількома державами і називаються локальними нормами. Сучасне міжнародне право є спільним і загальним для всіх держав в тому сенсі, що саме загальновизнані принципи і норми характеризують його основний зміст, його соціальне і правове призначення й цінність. Воно є основою міжнародного правопорядку, що забезпечується колективними та індивідуальними зусиллями учасників міжнародного спілкування. І гарантом збереження цього порядку є перш за все механізм реалізації норм міжнародного права, який також заснований на принципі поєднання міжнародних і національних правових засобів його реалізації і підтримання.

Система міжнародної безпеки

З метою забезпечення та зміцнення зовнішньої безпеки членів світового співтовариства створено систему міжнародної безпеки. Її можна розглядати як:

1) політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства;

2) стан економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички;

3) умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;

4) метод захисту безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав.

Об'єкти і суб'єкти міжнародної безпеки

Об'єктами міжнародної безпеки вважаються народи і держави, громадяни різних країн, відповідні інститути, об'єднання, організації, людство загалом. Суб'єктами забезпечення міжнародної безпеки виступають держави і всі інші учасники міжнародних відносин (суспільні рухи і міжнародні міжурядові і неурядові організації).

Загалом ефективність будь-якої міжнародної системи безпеки залежить від кількох основних факторів:

1) від стану і тенденцій розвитку сучасної геостратегічної ситуації, міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;

2) від внутрішнього становища держав і їхніх реальних можливостей на далеку перспективу;

3) від характеру сучасних загроз, які найбільш істотно впливають на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;

4) від ефективності вже створених систем безпеки та їхньої спроможності змінюватися з урахуванням нових завдань;

5) від реальних можливостей створення нових систем безпеки і характеру їхньої взаємодії з уже чинними.

Принципи міжнародної безпеки

Сучасна система міжнародної безпеки регулюється принципами:

1. загального характеру та однакового рівня безпеки для всіх країн;

2. міжнародної співпраці у розв'язанні проблем безпеки;

3. колективних дій для усунення агресії й унеможливлення причин її виникнення;

4. використання широкого арсеналу засобів підтримання миру;

5. довіри в міжнародних відносинах і прозорості світової політики та системності безпеки.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

І. Як Ви розумієте поняття міжнародних відносин?

ІІ. Хто є основним учасником міжнародних відносин?

ІІІ. Значення ООН для збереження миру і міжнародної безпеки.

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Міжнародне гуманітарне право. Урядові і неурядові міжнародні організації.

Що таке міжнародне гуманітарне право?

Міжнародне гуманітарне право (МГП) містить як гуманітарні принципи, так і міжнародні договори, спрямовані на збереження життя та полегшення страждання бійців та нестройових солдатів під час збройного конфлікту. Його основні нормативні документи це – Женевська Конвенція 1949 р., яка включає чотири договори й підписана майже всіма націями у світі. Ці угоди визначають основні права для військових, які були поранені, захворіли або потрапили в полон.

Хто підтримує МГП? Чи підтримує МГП мене?

МГП захищає поранених, хворих та захоплених у полон членів збройних сил та цивільних осіб. Поранені та хворі військові – до якої б нації вони не належали, мають бути захищені за умовами Женевської Конвенції. Їх не можуть убивати та піддавати тортурам, проводити на них біологічні експерименти. До них мають виявити належну турботу, захищати від пограбування, надавати їм належне лікування. Конвенція також захищає медичних працівників, військовий релігійний персонал, військові медичні засоби та пересувні одиниці техніки.

Поранені, хворі та військові, які потрапили в корабельну аварію у відкритому морі, також підпадають під захист Женевської Угоди ІІ. Вони мають бути захищені так само, як і солдати на суші. Лікарняні кораблі також мають бути захищені.

Цивільні особи захищені Женевською Угодою IV. У всі часи сторони конфлікту повинні розрізняти цивільних осіб та військових і направляти свої дії лише проти військових цілей. Цивільним особам мають бути створені прийнятні для життя умови, наскільки це можливо. Вони мають бути захищені від убивств, тортур, грабіжництва, репресій, знищення їх власності та утримування в ролі заручників.

Чи відрізняються між собою міжнародне гуманітарне право та права людини?

Так, але вони доповнюють один одного. Обидва спрямовані на захист особистостей від ушкоджень та підтримують людську гідність, однак вони відповідають різним обставинам та базуються на різних документах. Міжнародне гуманітарне право застосовується під час збройних конфліктів для зменшення страждань людей, що спричинені війною, та для підтримки тих, хто потрапив до рук ворожої сторони. Перш за все МГП спрямоване на забезпечення фундаментальних прав поранених, хворих бійців, командного складу й тих, що потрапили в корабельну аварію. Права людини застосовуються у різний час (миру та війни) і, перш за все, покликані захищати людей від насильства урядів за допомогою міжнародно визнаних цивільних, політичних, економічних, соціальних та культурних прав.

Коли застосовується Міжнародне гуманітарне право?

Міжнародне гуманітарне право застосовується у збройних конфліктах (під час війни), що відбуваються між націями (міжнародний збройний конфлікт), або під час внутрішніх збройних конфліктів, таких як, наприклад, громадянська війна.

Чи передбачає МГП спеціальний захист жінок?

Так. Навіть якщо жінки підлягають такому самому захисту, як і чоловіки, Женевська Конвенція визнає принцип “з жінкою необхідно пам’ятати, що вона жінка” (Ст. 12, GC I та II, Ст. 14, GC III). Це означає: додатковий захист надається залежно від того, що жінки мають специфічні гендерні відмінності, честь та скромність, можуть бути вагітними й такими, які щойно народили дитину. Жінки повинні утримуватись у приміщеннях окремо від чоловіків під безпосереднім наглядом інших жінок. Жінки мають бути захищеними від зґвалтування, примусової проституції, або будь-якої форми нападів”

Як МГП захищає дітей?

МГП забороняє вчиняти напади на цивільних людей та обумовлює спеціальний захист для дітей. Всі громадяни мають бути захищеними від убивства, тортур, грабежу, репресій, руйнування власності та перебування в заручниках.

Їх честь, сімейні права й релігійна приналежність та практики повинні поважатися. Окупанти повинні гарантувати та дозволити безпечне пересування і відповідне харчування, медичне забезпечення та лікарні, а також безпечні зони для поранених, хворих, літніх людей, дітей, включаючи жінок з дітьми та вагітних жінок. Спеціальна конвенція забезпечує потреби дітей, що перебувають далеко від сімей, їх психосоціальні потреби та сімейне спілкування.

Діти до 15 років, що осиротіли або відокремлені від сімей, повинні бути доглянутими. У них має бути можливість сповідувати свої релігійні уподобання, їм має бути надана освіта.

Урядові і неурядові міжнародні організації

міжнародні міжурядові організації (ММУО) - організації, створені на основі міжнародної угоди, яким держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається до певної міри обмеженою, адже вони діють у рамках тільки тих повноважень, що передали їм держави;

міжнародні неурядові організації (МНУО) - організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати за декількома ознаками:

за предметом діяльності: політичні економічні кредитно-фінансові військово-політичні  питань охорони здоров'я, культури, торгівлі

за колом учасників: універсальні - їхніми членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй) регіональні - їх членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад. Організація Американських держав) субрегіональні - їх членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва) міжрегіональні - у їх діяльності беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії)

за сферами діяльності: організації з загальною компетенцією - вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ), організації зі спеціальною компетенцією - коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП);

за цілям і принципам діяльності: правомірні - вони створюються відповідно до міжнародного права; протиправні - вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.

До головних цілей та функцій міжнародних організацій належать: 1) вивчення та застосування заходів вирішення найважливіших проблем міжнародних економічних відносин; 2) забезпечення стабілізації валют; 3) сприяння усуненню торговельних бар'єрів і забезпечення широкого товарообміну між державами; 4) виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному та економічному прогресу; 5) стимулювання покращання умов праці і трудових відносин; 6) прийняття резолюцій і рекомендацій з регулювання світових господарських зв'язків.

Однак слід мати на увазі, що суб'єктами міжнародного права є тільки ММУО - добровільне об'єднання суверенних держав або міжнародних організацій, створене на основі міждержавного договору або резолюції міжнародної організації загальної компетенції для координації діяльності держав у конкретній галузі співробітництва, що має відповідну систему головних і допоміжних органів, володіє автономною волею, відмінною від волі її членів

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Яку сферу людського існування регулює гуманітарне право?

2. Визначте основні принципи сучасного гуманітарного права.

3. Визначте обов’язкові умови існування міжнародної організації.

Практичне заняття

Перша політична гра - «Обираєш Ти»

Шановні учні!

Сьогодні у нас не звичайний урок-гра. У Вас з’явилася можливість спробувати себе у ролі персонажа-управлінця (на вибір: президента, прем’єр-міністра, депутата, голови ОТГ). Ви маєтє відповідати «ТАК» чи «НІ» на питання або пропозиції різних людей: журналістів, блогерів, політиків, власних радників тощо. Кожна відповідь впливає на показники успішності управлінця:  бюджет країни, її безпека, міжнародна репутація, законність рішень, власний рейтинг. Якщо хоча б один показник впаде до нуля – місію провалено. За постійне падіння чи зростання якогось із них передбачені позитивні чи негативні «досягнення». Завдання гри – протриматися до кінця своєї каденції.

У першу ж хвилину гри стає зрозуміло, що стати ідеальним управлінцем і догодити всім неможливо, чимось неодмінно доведеться жертвувати, щоб втримати баланс. Хочете бути «добрим президентом», допомагати всім і підтримувати усі ініціативи на благо народу – дуже швидко ваш показник «Бюджету» досягне «0», а гра винесе вирок: «Дефолт! ».

«Обираєш ти!» нечасто ставить дилеми з однозначно правильними чи неправильними відповідями. Зазвичай рішення тут мають свої плюси і мінуси.

Плюс цієї гри в реіграбельності, тому що питань у ній багато, і для кожного із 4-х персонажів-посадовців вони різні. У грі багато гумору, але на відміну від звичного формату більшості браузерних ігор, вона оперує актуальною інформацією, не обмежуючись лише розважальним елементом. Вона не тільки перевіряє знання користувача у сфері сучасних реформ, а розкриває складні взаємозв’язки українських політичних реалій. Щоб розпочати гру перейдіть за цим посиланням game.uchoose.info

Бажаю всім успіхів!

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Поняття міжнародних відносин. Особливості міжнародного права. Система безпеки

Міжнародні відносини — це сукупність різноманітних відносин (політичних, економічних, дипломатичних, ідеологічних) між національними державами або групами національних держав, а також створеними ними світовими й регіональними організаціями, у процесі взаємодії яких складається певний світовий або регіональний правовий порядок.

Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.).

Міжнародні відносини за сферами суспільної діяльності поділяють на політичні, дипломатичні, правові, культурно-гуманітарні. Слід зазначити, що нинішня національна держава охоплює одночасно весь спектр міжнародних відносин: є учасницею багатьох міжнародних політичних, економічних і культурно-гуманітарних організацій, підтримує дипломатичні відносини і має дипломатичне представництво у більшості країн світу, підписує міжнародні договори і дотримується певних міжнародних принципів та норм у контексті як світових, так і регіональних організацій.

Основними формами міжнародної взаємодії є співпраця, суперництво і конфлікт.

Співпраця здійснюється через участь у різних міжнародних організаційних структурах, через двосторонні й широкомасштабні договори про дружбу і співробітництво. Воно є найперспективнішою, адекватно відповідає геостратегічним інтересам суб'єктів міжнародних відносин і називається стратегічним партнерством.

Суперництво передбачає мирний характер боротьби між державами за вигідну реалізацію свого національного інтересу, починаючи від поширення своїх капіталів і технологій до розміщення військових баз. Суперництво має місце як серед країн, які перебувають у відносинах стратегічного партнерства, так і у відносинах конфронтації.

Конфлікти на міжнародному рівні виникають, коли не вдається врегулювати несумісні інтереси двох держав або їх груп. Вони можуть виражатися в денонсації договорів, розриві дипломатичних відносин, економічній блокаді, провокуванні внутрішньої дестабілізації шляхом інформаційних диверсій, терористичних актів, військових переворотів, громадянської і світової воєн.

Суб'єктами міжнародних відносин виступають також недержавні організації: транснаціональні корпорації, партії, релігійні організації, туристичні групи і т. ін.

Міжнародне право як особлива правова система

В сучасній науці міжнародного права утвердилося розуміння міжнародного права як особливої правової системи. Мається на увазі реальне існування як мінімум двох правових систем: правової системи держави (внутрішньодержавної/національної правової системи) і правової системи міждержавного спілкування (власне міжнародно-правової системи). В основі розмежування лежить передусім метод правового регулювання: внутрішньодержавне право створюється в результаті владних рішень компетентних органів суверенної держави, міжнародне право — виключно в процесі узгодження інтересів різних держав, співставлення в цьому процесі кількох суверенних воль. Суттєве значення має і предмет правового регулювання: у внутрішньодержавного права — це відносини в межах юрисдикції відповідної держави; у міжнародного — це переважно міждержавні відносини та інші відносини, що виходять за межі юрисдикції окремої держави, внаслідок чого вимагають спільного регулювання з боку кількох чи багатьох держав або міжнародної спільноти держав у цілому.

 Сучасне міжнародне право виробило достатньо дієвий механізм досягнення узгоджених рішень, забезпечення реалізації прийнятих норм, а також взаємоприйнятні процедури розв’язання міждержавних спорів мирними засобами. Сучасне міжнародне право має складну нормативну структуру, оскільки включає як єдині для всіх або більшості держав правила, що називаються універсальними, загальновизнаними нормами, так і правила, які стосуються лише певної групи держав або прийняті лише двома чи кількома державами і називаються локальними нормами. Сучасне міжнародне право є спільним і загальним для всіх держав в тому сенсі, що саме загальновизнані принципи і норми характеризують його основний зміст, його соціальне і правове призначення й цінність. Воно є основою міжнародного правопорядку, що забезпечується колективними та індивідуальними зусиллями учасників міжнародного спілкування. І гарантом збереження цього порядку є перш за все механізм реалізації норм міжнародного права, який також заснований на принципі поєднання міжнародних і національних правових засобів його реалізації і підтримання.

Система міжнародної безпеки

З метою забезпечення та зміцнення зовнішньої безпеки членів світового співтовариства створено систему міжнародної безпеки. Її можна розглядати як:

1) політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства;

2) стан економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички;

3) умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;

4) метод захисту безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав.

Об'єкти і суб'єкти міжнародної безпеки

Об'єктами міжнародної безпеки вважаються народи і держави, громадяни різних країн, відповідні інститути, об'єднання, організації, людство загалом. Суб'єктами забезпечення міжнародної безпеки виступають держави і всі інші учасники міжнародних відносин (суспільні рухи і міжнародні міжурядові і неурядові організації).

Загалом ефективність будь-якої міжнародної системи безпеки залежить від кількох основних факторів:

1) від стану і тенденцій розвитку сучасної геостратегічної ситуації, міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;

2) від внутрішнього становища держав і їхніх реальних можливостей на далеку перспективу;

3) від характеру сучасних загроз, які найбільш істотно впливають на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;

4) від ефективності вже створених систем безпеки та їхньої спроможності змінюватися з урахуванням нових завдань;

5) від реальних можливостей створення нових систем безпеки і характеру їхньої взаємодії з уже чинними.

Принципи міжнародної безпеки

Сучасна система міжнародної безпеки регулюється принципами:

1. загального характеру та однакового рівня безпеки для всіх країн;

2. міжнародної співпраці у розв'язанні проблем безпеки;

3. колективних дій для усунення агресії й унеможливлення причин її виникнення;

4. використання широкого арсеналу засобів підтримання миру;

5. довіри в міжнародних відносинах і прозорості світової політики та системності безпеки.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

І. Як Ви розумієте поняття міжнародних відносин?

ІІ. Хто є основним учасником міжнародних відносин?

ІІІ. Значення ООН для збереження миру і міжнародної безпеки.