Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Економічні, соціальні та політичні переваги вступу до ЄС

Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України і найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід’ємна частина Європи, Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

Головна перевага вступу України в ЄС полягає у можливості виходу нашої держави на один рівень з провідними країнами Європи та прийняття її до співдружності вільних, розвинутих в економічному та політичному плані держав.

До переваги вступу України до ЄС також можна віднести:

 – політичні вигоди: стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства, участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;

– економічні вигоди: макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;

 – соціальні вигоди: формування середнього класу, реформування освіти, соціального захисту, ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;

 – культурні (ідеологічні) вигоди: поширення української культури в країнах ЄС, широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС та ін.

Високий рівень розвитку демократичних інститутів в країні, яка претендує на вступ є одним із основоположних критеріїв для інтеграції нових членів до ЄС. Обравши курс на європейську інтеграцію, наша держава має докласти значних зусиль аби українські громадяни відчули переваги демократії європейського зразка.

ЄС – це енергетична безпека. У сучасних умовах жодна європейська країна не в змозі одноосібно забезпечити свою енергетичну безпеку. Рухаючись по дорозі до вступу в ЄС наша держава намагається отримати підтримку та відстоювання своїх енергетичних інтересів з боку провідних країни Європи. Ставши членом європейської спільноти, Україна не буде сприйматись лише як «транзитна територія», через яку прокладені трубопроводи в Європу.

Досягнення: підписання Угоди про асоціацію з ЄС

1 вересня 2017 р. у повному об’ємі запрацювала Угода про асоціацію України з ЄС, яка була підписана 2014 р. Загалом з початку переговорів щодо асоціації Україна з ЄС до повного її функціонування пройшло десять років, а суперечки навколо угоди стали поштовхом до початку Євромайдану у Києві, який призвів до повної зміни влади в країні у лютому 2014 року та Революції Гідності в Україні.

Ключовими є четвертий та п’ятий розділи асоціації, які стосуються торгівлі, економічної та галузевої співпраці.Вони складають так звану глибоку і всеохоплюючу зону вільної торгівлі, щодо якої різко протестувала Росія у 2013 році.

Метою зони вільної торгівлі є лібералізація взаємного доступу до ринків товарів та послуг, а також узгодження українських правил та регламентів з нормами ЄС.

Більшість розділів асоціації почала тимчасово діяти ще з 1 листопада 2014 року, а найголовніша – економічна – почала функціонувати з 1 січня 2016 року.

У перший рік вільної торгівлі з ЄС український експорт до союзу зріс на понад 3%, а товарообіг – на понад 6%.

За 6 місяців 2017 року зовнішня торгівля товарами та послугами України з країнами ЄС зросла на 22 %.

Майже 40% української торгівлі зараз припадає на Європейський Союз, у той час як на Росію – більше 10%.

Отже, основними напрямками інтеграційного процесу для України є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС, інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація та зміцнення демократії, зміцнення фінансової складової євроінтеграційного руху України, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС.

Довідка:

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: історичні етапи

Переговори між Україною та Європейським Союзом щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 р. відповідно до Плану дій Україна-ЄС.

На Саміті Україна-ЄС (вересень 2008 p., м. Париж) сторони досягнули домовленості, що нова посилена угода буде називатися Угодою про асоціацію.

Протягом 2007-2012 рр. відбулися 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію та 18 раундів переговорів щодо розділу Угоди про створення поглибленої та всеохоплюючої зонивільної торгівлі.

19 грудня 2011 р. на Саміті Україна – ЄС оголошено про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода є більш масштабною у порівнянні з аналогічними угодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи.

15 травня 2013 р. Колегія Європейської Комісії прийняла рішення рекомендувати Раді ЄС підписати Угоду, а також дозволити її тимчасове застосування до завершення процедур ратифікації державами – членами ЄС.

9 серпня 2013 р. проект Угоди був оприлюднений на Урядовому порталі.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбулося в два етапи.

21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту.

27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П.Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС була підписана економічна частина Угоди – Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансовеспівробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ.

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом.

 1 листопада 2014 р. здійснювалося її тимчасове застосування до моменту набрання нею чинності.

1 вересня 2017 року після тривалого процесу ратифікації Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності у повному обсязі.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

Складіть перелік перетворень, які, на Вашу думку, необхідно здійснити Україні на шляху до Європейського та Світового співтовариства.

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Дитячі й молодіжні об’єднання й рухи. Створення молодіжної громадської організації. Молодіжні соціальні проєкти

Громадські об’єднання у системі молодіжного і дитячого руху.

Молодіжний та дитячий рух як система складається із 3-х підсистем, зупинимося на характеристиці організаційно-інституційної підсистеми. До її складу входять: державні структури та громадські структури.

Головними у цій підсистемі є державні інститути, проте необхідно зазначити, що провідними і найбільш значимими в ній були і залишаються громадські самодіяльні структури. Основна причина такого стану речей: існування молодіжного руху довший час лише у формі громадських, самодіяльних об’єднань, а державні інститути молодіжного руху активно почали формуватися лише останні 10-12 років.

На думку більшості юнологів, громадська структура молодіжного руху складається з таких громадських об’єднань:

· серцевина молодіжного руху, найбільш важливою його ланкою є молодіжні організації, тобто під різними назвами (союзи, спілки, асоціації, рухи...) вони різні за назвою, за масштабами діяльності, за політичним забарвленням;

· різноманітні громадські молодіжні та дитячі фонди (зокрема: Дитячий фонд України, благодійний фонд підтримки робітничої та селянської молоді, Український фонд студентів, Український фонд студентів, Фонд "Молода Україна");

· аматорські клуби за інтересами, що різняться як за напрямками (культурологічні, спортивні...) так і за формами діяльності;

· молодіжні об’єднання, які не мають чітко вираженої організаційної структури, програмних документів їх називають "неформальні групи". До 80-х років "неформалами" називали майже всі молодіжні організації окрім комсомольської та піонерської. Сьогодні "неформальна група" – це група людей яких зв’язують особисті, не закріплені організаційно та не оформлені юридично зв’язки;

· релігійні молодіжні об’єднання;

· молодіжні секції, філії, "крила" при дорослих громадських організаціях та партіях;

· молодіжні підприємства, госпрозрахункові установи, що діють при громадських молодіжних організаціях, а також окремі об’єднання молоді, які займаються виробничою, комерційною діяльністю не в межах громадських об’єднань (наприклад студентські загони МЖК, молодіжний туризм);

· сьогодні виділяють як самостійну групу і студентські об’єднання (профспілкові організації студентів, фахові студентські організації та об’єднання за інтересами, органи студентського самоуправління).

Особливості діяльності молодіжних організацій.

Більше 90% молоді входять до молодіжних громадських організацій, отже варто досконало з’ясувати що юнологи конкретно розуміють під поняттям "молодіжної громадської організації". Зокрема Корнієвський та Якушик дали визначення терміну молодіжної громадської організації яке є досить точним, проте переобтяжене філософським змістом.

Отже, "МГО – це певні молодіжні суспільні сили, які: а) в тій чи іншій степені усвідомлюють свою специфічність, особливість своїх власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну суспільно значиму діяльність, яка напрямлена на реалізацію їхніх інтересів; в) мають чіткі внутрішні структури".

Дитячі громадські організації (там же) – це об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, що напрямлена на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, а також соціальне становлення їх як повноправних членів суспільства.

Іншими словами, молодіжні організації це те місце де молоді люди можуть розвивати та представляти свої інтереси. Будь-яка молодіжна громадська організація має чотири головні ознаки.

Створення дитячої чи молодіжної громадської організації.

Молодіжні та дитячі громадські організації утворюються і діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності.

Для реєстрації молодіжної та дитячої громадської організації до реєструючого органу подається:

1. Заява, підписана не менше як трьома засновниками об'єднання громадян або їх уповноваженими представниками.

2. Статут в двох примірниках;

3. Протокол установчого з'їзду або загальних зборів, які прийняли статут;

4. Відомості про склад керівництва центральних статутних органів;

5. Відомості про засновників об'єднання громадян.

Згідно з Законом України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" — визначено, що молодіжні та дитячі громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про об'єднання громадян" заява про реєстрацію громадської організації розглядається в двомісячний строк з дня надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.

У разі реєстрації об'єднання громадян засновникові видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка.

У реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його статутні документи або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать законодавству України.

Законом України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" — визначено, що засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Засновниками спілок молодіжних та дитячих громадських організацій є молодіжні та дитячі громадські організації.

Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій — особи віком від 6 до 18 піклувальників.

Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів.

Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 28 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.

Статус молодіжних та дитячих громадських організацій і їх спілок визначається відповідно до Закону України "Про молодіжні та громадські організації" та Закону України "Про об'єднання громадян".

Молодіжні соціальні проєкти.

21 століття – період роботів, якісної медицини, цивілізації та благополуччя. Однак, на жаль, водночас з усіма благами сучасності, людство щодня стикається і з великою кількістю глобальних проблем.

Загалом, у вирішенні глобальних проблем важливу роль відіграють як діяльність держави, так і робота громадських організацій та активістів. Аби разом запобігти усім загрозам, обидві сторони обов’язково мають співпрацювати та постійно вести переговори.

Коли ми чуємо словосполучення «громадський активіст», одразу уявляємо молоду та енергійну людину з купою ідей та думок в голові, чи не так? І дійсно наразі молодь фактично творить майбутнє, вони – генератори ідей, а впроваджені ними ініціативи – рушій прогресу. Молодь – ключ до вирішення багатьох найбільш актуальних глобальних проблем. Щороку вони створюють численну кількість нових проектів, які допомагають людству та планеті в цілому. Зокрема й тисячі молодих українців та українок теж долучаються до вирішення глобальних проблем: вони засновують власні організації, втілюють проекти та влаштовують заходи.

В Україні проект було розпочато у 2015 році за ініціативи Міжнародного дитячого фонду ООН (UNICEF). U-Report – інструмент, що допомагає розповсюджувати думку молоді на суспільно важливі теми. Суть проекту полягає у тому, що щотижня вам надсилатимуть питання на певну тему, а ви – абсолютно вільні висловлювати власну думку. Завдяки проекту молодь може реально впливати на зміни у різних сферах, адже UNICEF вивчає результати опитувань та передає їх у спеціальні органи.

Унікальний освітній онлайн-проект для молоді, де кожен може знайти щось для себе. Команда творців – молоді небайдужі люди, які хочуть вивести українську освіту на вищий рівень. Вони створюють онлайн-курси повного циклу – від лекцій до книжок. Вчитися з EdEra завжди цікаво та захоплююче, адже у змісті курсів немає нудних лекцій та безглуздих завдань. Усе спрямоване на те, аби користувач курсу отримав якомога більше практичних знань та навичок.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати стор. 126, 127 у підручнику.

2. Чим відрізняються сучасні дитячі й молодіжні організації та рухи від тих, що існували раніше?

3. Якими є основні завдання дитячих і молодіжних організацій і рухів?

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Економічні, соціальні та політичні переваги вступу до ЄС

Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України і найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід’ємна частина Європи, Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

Головна перевага вступу України в ЄС полягає у можливості виходу нашої держави на один рівень з провідними країнами Європи та прийняття її до співдружності вільних, розвинутих в економічному та політичному плані держав.

До переваги вступу України до ЄС також можна віднести:

 – політичні вигоди: стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства, участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;

– економічні вигоди: макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;

 – соціальні вигоди: формування середнього класу, реформування освіти, соціального захисту, ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;

 – культурні (ідеологічні) вигоди: поширення української культури в країнах ЄС, широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС та ін.

Високий рівень розвитку демократичних інститутів в країні, яка претендує на вступ є одним із основоположних критеріїв для інтеграції нових членів до ЄС. Обравши курс на європейську інтеграцію, наша держава має докласти значних зусиль аби українські громадяни відчули переваги демократії європейського зразка.

ЄС – це енергетична безпека. У сучасних умовах жодна європейська країна не в змозі одноосібно забезпечити свою енергетичну безпеку. Рухаючись по дорозі до вступу в ЄС наша держава намагається отримати підтримку та відстоювання своїх енергетичних інтересів з боку провідних країни Європи. Ставши членом європейської спільноти, Україна не буде сприйматись лише як «транзитна територія», через яку прокладені трубопроводи в Європу.

Досягнення: підписання Угоди про асоціацію з ЄС

1 вересня 2017 р. у повному об’ємі запрацювала Угода про асоціацію України з ЄС, яка була підписана 2014 р. Загалом з початку переговорів щодо асоціації Україна з ЄС до повного її функціонування пройшло десять років, а суперечки навколо угоди стали поштовхом до початку Євромайдану у Києві, який призвів до повної зміни влади в країні у лютому 2014 року та Революції Гідності в Україні.

Ключовими є четвертий та п’ятий розділи асоціації, які стосуються торгівлі, економічної та галузевої співпраці.Вони складають так звану глибоку і всеохоплюючу зону вільної торгівлі, щодо якої різко протестувала Росія у 2013 році.

Метою зони вільної торгівлі є лібералізація взаємного доступу до ринків товарів та послуг, а також узгодження українських правил та регламентів з нормами ЄС.

Більшість розділів асоціації почала тимчасово діяти ще з 1 листопада 2014 року, а найголовніша – економічна – почала функціонувати з 1 січня 2016 року.

У перший рік вільної торгівлі з ЄС український експорт до союзу зріс на понад 3%, а товарообіг – на понад 6%.

За 6 місяців 2017 року зовнішня торгівля товарами та послугами України з країнами ЄС зросла на 22 %.

Майже 40% української торгівлі зараз припадає на Європейський Союз, у той час як на Росію – більше 10%.

Отже, основними напрямками інтеграційного процесу для України є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС, інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація та зміцнення демократії, зміцнення фінансової складової євроінтеграційного руху України, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС.

Довідка:

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: історичні етапи

Переговори між Україною та Європейським Союзом щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 р. відповідно до Плану дій Україна-ЄС.

На Саміті Україна-ЄС (вересень 2008 p., м. Париж) сторони досягнули домовленості, що нова посилена угода буде називатися Угодою про асоціацію.

Протягом 2007-2012 рр. відбулися 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію та 18 раундів переговорів щодо розділу Угоди про створення поглибленої та всеохоплюючої зонивільної торгівлі.

19 грудня 2011 р. на Саміті Україна – ЄС оголошено про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода є більш масштабною у порівнянні з аналогічними угодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи.

15 травня 2013 р. Колегія Європейської Комісії прийняла рішення рекомендувати Раді ЄС підписати Угоду, а також дозволити її тимчасове застосування до завершення процедур ратифікації державами – членами ЄС.

9 серпня 2013 р. проект Угоди був оприлюднений на Урядовому порталі.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбулося в два етапи.

21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту.

27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П.Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС була підписана економічна частина Угоди – Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансовеспівробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ.

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом.

 1 листопада 2014 р. здійснювалося її тимчасове застосування до моменту набрання нею чинності.

1 вересня 2017 року після тривалого процесу ратифікації Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності у повному обсязі.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

Складіть перелік перетворень, які, на Вашу думку, необхідно здійснити Україні на шляху до Європейського та Світового співтовариства.

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Європейське і Світове співробітництво. Участь України в ООН, ОБСЄ, Раді Європи, СОТ.

Сучасні форми та перспективи співпраці між Україною та ЄС.

У 2007 році ЄС запровадив Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП), який замінив програму TACIS та сформулював нові пріоритети діяльності ЄС.

Починаючи з 1 січня 2007 року Європейський інструмент сусідства і партнерства став основним джерелом фінансування для 17 країн-партнерів ЄС, включаючи Україну. Розроблений задля стратегічного продовження існуючих раніше програм, головною метою ЄІСП, як вже було зазначено вище, є створення території спільних цінностей, стабільності та добробуту, тіснішої співпраці та поглибленої економічної та регіональної інтеграції завдяки охопленню широкого спектру сфер співпраці.

Бюджетна підтримка з боку ЄС.

Протягом тривалого часу Європейський Союз надавав іншим країнам так звану «макроекономічну підтримку». Сьогодні такий механізм співпраці називають «загальною бюджетною підтримкою», оскільки підтримується не лише макроекономічна стабільність, але й надається допомога у впровадженні національної політики та стратегій з таких питань як економічне зростання та зниження рівня бідності.

Відповідно до правил ЄС, бюджетну підтримку може бути надано, якщо управління державними витратами країни-партнера достатньо прозоре, надійне та ефективне та якщо країна-партнер застосує надані рекомендації в сфері економіки.

Починаючи з 2007 року Європейський Союз запровадив в Україні програму бюджетної підтримки. Кошти бюджетної підтримки надаються безпосередньо в державний бюджет України на реалізацію реформ. Основними секторами, для розвитку яких надаватиметься вказана допомога, є управління державними фінансами, енергетика, а також процеси реадмісії, тобто повернення нелегальних мігрантів до країн їх походження.

У вересні 2008 року Міністром економіки України, Національним координатором з питань допомоги Європейського Союзу Богданом Данилишиним було підписано Угоду про фінансування програми зовнішньої допомоги ЄС «Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України». Ця міжнародна угода є першим договором, підписаним з боку України в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства, який передбачає надання прямої бюджетної підтримки Україні. Загальний бюджет програми становить 87 млн. євро, з яких пряма бюджетна підтримка – 82 млн. євро, технічна допомога, спрямована на впровадження бюджетної підтримки, - 5 млн. євро. Кошти прямої бюджетної підтримки надходять безпосередньо до державного бюджету України і будуть спрямовані на підтримку реалізації Енергетичної стратегії України.

Східне партнерство – нова амбітна глава у відносинах ЄС зі східними сусідами

У грудні 2008 року Європейська Комісія опублікувала повідомлення про Східне партнерство – ініціативу, що покликана визначити новий вимір політики у Східні Європі. Східне партнерство є кроком до змін у відносинах ЄС з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою та Україною. Цей механізм передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також зростання фінансової допомоги. ЄС пропонує більш інтенсивну поточну підтримку реформ країн – партнерів через Комплексну програму інституційного розвитку та нові багатосторонні заходи, які нададуть можливість об’єднати усіх партнерів при вирішенні спільних викликів. Пропозиція нового партнерства включає нові заходи, спрямовані на підтримку соціально – економічного розвитку у зазначених шести країнах, а також п’ять ключових ініціатив, які стануть конкретним свідченням підтримки ЄС.

Україна брала участь у становленні ООН з найперших днів її створення. Будучи ще в складі СРСР, українська делегація брала найактивнішу участь у формуванні ООН. Україну можна назвати зразковим членом ООН.

Жодна інша країна світу не зробила для безпеки на планеті більше, ніж Україна, яка відмовилася від ядерного арсеналу. Цей крок став конкретним підтвердженням щирої відданості України миру і безпеці на планеті.

Україна від заснування ООН — до сьогоднішніх днів

ДАТА	ПОДІЯ
1945	Україна — співзасновник ООН. Делегація України бере активну участь у розробці статуту організації. Глава української делегації Дмитро         Мануїльський очолив перший комітет, який розробляв преамбулу статуту ООН і перший розділ.
1948	Україна вперше стає непостійним членом Ради безпеки ООН.
1992	Україна в ООН стає одним з основних учасників миротворчих операцій по всій земній кулі. Здобувши незалежність у 1991 році, українська держава поступово позбавляється від нальоту тоталітаризму в зовнішній політиці. В цьому ж році Україна підписує рамкову конвенцію ООН про зміну клімату.
1993	Перша велика перемога української дипломатії після здобуття незалежності. 9 липня 1993 року парламент Росії прийняв рішення про те, що Севастополь належить РФ і повинен бути повернений. Україна ініціювала екстрене засідання Радбезу ООН з цього питання і 20 липня 1993 року РБ ООН визнав рішення російської Думи незаконним і таким, що порушує міжнародні договори. Москві довелося поступитися — як виявилося, тимчасово.
1994	Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Офіційний Київ закликав до повної ліквідації цієї зброї на Землі, одночасно відмовившись від третього за розміром ядерного потенціалу. В цьому ж році Україна виступила ініціатором конвенції з безпеки персоналу ООН.
1997	Міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко — голова 52-ї сесії Генасамблеї ООН. Саме 52-я сесія увійшла в історію як «сесія реформ», коли була прийнята всеосяжна програма реформування організації, запропонована генсеком Кофі Аннаном.
1999	Україна приєдналася до миротворчої місії в Косово. Роком пізніше — до місії в Конго.
2002	Генеральна асамблея ООН схвалює ініціативу України оголосити 29 травня міжнародним днем миротворців ООН. У 2003 році Україна ініціює декларацію про прихильність боротьбі з ВІЛ / СНІД.
2004	Україна починає брати участь в місії ООН в Ліберії і приєдналася до Кіотського протоколу.
2006,2008	Україна — член ради ООН з прав людини.
2009	Україна приєднується до місії в Кот-д'Івуарі
2014	Російсько-українська війна. Росія анексувала український Крим і розв'язала бійню в Донбасі. Генеральна асамблея ООН приймає резолюцію 68/262, в якій підтверджує недоторканність територіальної цілісності України.
2015	Україна знову претендує на статус непостійного члена Ради безпеки ООН. Для офіційного Києва це можливість відстоювати в організації свої національні інтереси, серед яких, наприклад, питання залучення миротворців для встановлення миру в Донбасі.

Вступ України до СОТ (16 травня 2008 р.) відкрив перспективи для розвитку національної економіки. Україна на абсолютно рівних умовах та правах з іншими членами організації бере безпосередню участь у формуванні новітніх правил торгівлі на світовому ринку з метою максимального врахування національних інтересів нашої держави у торговельно-економічній сфері.

Як член СОТ Україна отримала право використовувати механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ, що сприяє справедливому розв’язанню будь-яких суперечок з приводу дотримання положень угод СОТ. У рамках зазначеного механізму було позитивно вирішено ряд важливих питань, а саме дискримінаційного оподаткування, ліцензування деяких видів української продукції.

Набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для започаткування переговорів з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі.

Хронологія стосунків Україна — СОТ

Дата

Подія:

30 листопада 1993

розпочався процес вступу України до СОТ. До Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ

5 лютого 2008

у Женеві відбулося засідання Генеральної Ради СОТ, на якому було підписано Протокол про вступ України до СОТ.

10 квітня 2008

Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі». 16 квітня 2008 року Закон про ратифікацію був підписаний Президентом України.

16 травня 2008 року

згідно з процедурами СОТ, Україна стала повноправним членом цієї Організації.

червень 2010

підписання Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн), яка набрала чинності з 1 червня 2012 року

21 березня 2014

підписано Політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом

27 червня 2014

підписано Економічну частину цієї угоди

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

Підготувати есе на тему: «Яким я бачу місце України у Світовому співтоваристві?».

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Моделі учнівського самоврядування

Можливо визначити декілька напрямів діяльності органів учнівського самоврядування:

· представницький – участь учнівської ради в обговоренні шкільних проблем і прийняті рішень, вироблення думки учнів, участь в роботі органів учнівської ради;

· вирішення конфліктів (участь у діяльності медіаційної служби) – посередництво в вирішенні конфліктів на принципах добровільності;

· інформаційний – інформування учнів про проблеми навчального закладу та шляхи їх вирішення, діяльність учнівської ради;

· шефський – організація шефства старших учнів над молодшими;

· зовнішні зв’язки – організація взаємодії з позанавчальними закладами, органами самоврядування сусідніх навчальних закладів, залучення зовнішніх ресурсів до вирішення проблем учнів і навчального закладу в цілому;

· правозахисний – захист прав учнів у навчальному закладі через Конвенцію прав дитини, Устав навчального закладу, Кодекс честі, взаємодію з службою «Ювенал» тощо;

· організаторський – підтримка дозвілевих, соціально значимих та інших ініціатив вихованців.

Моделі учнівського самоврядування можуть бути наступними:

1. Адміністративна модель (умовна назва «Учнівська рада») – це формально – правове самоврядування, яке основане на вимогах законодавчих і локальних актів. За допомогою цієї моделі учасники освітнього процесу, в тому числі учні (через учнівську секцію учнівської ради), реалізують свої громадянські права на участь в управлінні справами освітнього закладу та місцевого співтовариства. Cильні сторони:

1. Відповідність вимогам законів і актів, які регулюють діяльність освітнього закладу на Україні.

2. Наявність можливостей для учасників освітнього процесу в реалізації та захисту своїх громадянських прав.

Слабкі сторони:

1. Виключення потенціалу виховних програм ( в т.ч. ігрових), які реалізуються в освітніх закладах.

2. Формалізація процесу виборів органів самоврядування.

3. Недостатнє урахування вікових особливостей учнів.

2. Ігрова модель (умовна назва «Ньюландія») – самоврядування, яке ґрунтується на дотриманні всіх законодавчих і нормативних актів України, які гармонічно вписані у правила ігри, яка моделює діяльність основних структур держави, місцевої спільноти, освітнього закладу (в залежності від конкретної моделі). Саме правила гри регламентують взаємовідносини всіх учасників освітнього процесу в межах ігрової взаємодії.

Cильні сторони:

1. Максимальне використання виховного потенціалу гри й ігрової технології.

2. Учнівське самоврядування розглядається при створенні спеціальної програми.

Слабкі сторони:

1. Не дивлячись на те, що ця модель гармонійно поєднує нормативно-правову базу самоврядування освітнього закладу та виховну роботу, при відсутності психологічної підготовки педагогічного колективу до її впровадження така модель може розглядатися деякими педагогами як певний відступ від традицій, які склалися в управлінні закладом.

2. Зайве захоплення ігровим процесом.

3. Можливість реалізації даної моделі у повній мірі тільки в умовах дитячого оздоровчого табору в якості навчання активу учнівського самоврядування.

3. Роздільна адміністративно – ігрова модель (умовна назва «День дублера») – це поєднання двох перших моделей з переважним використанням можливостей формально-правового самоврядування та залученням у життя освітнього закладу один раз на рік або чверть ігрової практики у вигляді заміщення посади педагогів учнями.

4. Сумісна адміністративно – ігрова модель (умовна назва «Демократична республіка») – це поєднання перших двох моделей, але з переважним використанням ігрових технологій, коли в ігровий процес включаються всі учасники освітнього процесу( учні, вчителі, батьки), а у компетенції формально – правового самоврядування залишаються лише принципові питання(охорона життя та здоров’я учнів, виконання обов’язкового державного освітнього стандарту тощо ).

Отже, самоврядування – це спосіб організації життя учнівського колективу, який реалізується у залученні всіх його членів до планування, організації, контролю і підбиття підсумків навчальної та суспільно корисної праці. Це реальний процес виконання функцій у структурі самоврядної діяльності, задоволення потреби в самостійності та самодіяльності. Це школа колективної дії, створення таких життєвих ситуацій, в яких виявляються, виробляються, відточуються кращі якості особистості. Основне призначення учнівського самоврядування – задовільняти індивідуальні потреби учнів, які спрямовані на захист їх громадянських прав і інтересів, участь у вирішенні суттєвих проблем освітнього закладу.

Принципами учнівського самоврядування є:

· вибірність;

· змінність;

· гласність;

· контроль;

· звітність.

Найвищим органом учнівського самоврядування є загальні збори учнів навчального закладу, на яких затверджується положення про учнівське самоврядування, обирається його виконавчий орган, визначаються його структура та термін повноважень, заслуховується його звіт, надається оцінка діяльності. Важливим критерієм ефективності учнівського самоврядування є послідовне збагачення життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного члена колективу через привабливість соціально колективних ініціатив, емоційна єдність усіх його членів.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Якою є мета існування учнівського самоврядування?

2. Як проведення днів самоврядування у навчальних закладах сприяє налагодженню співпраці між вчителями і учнями?

3. Як учнівське самоврядування пов’язане з побудовою громадянського суспільства?

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Принципи та цінності учнівського самоврядування

Сьогодні сформоване соціальне замовлення на ефективні виховні системи. Однією з умов становлення та розвитку виховної системи в навчальних закладах є вироблення оптимальної, працюючої моделі учнівського самоврядування, яке завдяки охопленню всіх сфер життя дитини, неформальному й нерегламентованому характерові, відповідності інтересам і запитам школярів комплексно впливає на розвиток особистості. Учнівське самоврядування є баґатоаспектним поняттям.

Учнівське самоврядування за своєю суттю є організованою системою виховного впливу однолітків одне на одного. Виховання дитини здійснюється колективним суб'єктом — органом учнівського самоврядування. Учнівське самоврядування створює умови для гармонізації досвіду особистісних і колективних відносин. Основою процесу розгортання виховного впливу виступає таке поєднання певної цінності (ідеї, норми, вимоги), яке викликає у дитини відповідний рефлексивно-емоційний процес.

Сучасна система учнівського самоврядування є своєрідним шляхом пошуку дитиною своєї ідентичності, устремлінь, прагнень, інтересів, себе серед однолітків, шкільної спільноти. Участь в учнівському самоврядуванні забезпечує дітям можливість самостійно брати участь в процесах ухвалення рішення і поводитись на їх основі.

Дієвим засобом виховання особистості у системі учнівського самоврядування виступає цілеспрямоване використання ситуацій - проб, за яких в дітей та молоді виникає стійка орієнтація на продуктивні діяльнісні чи поведінкові взаємини, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються соціальні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне мислення як регулятор поведінки, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки. Збільшується кількість виконуваних дитиною соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовираження, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності; формуються ціннісні орієнтації на суспільну активність. Соціальні проби сприяють розвитку вольових якостей, виробленню імунітету до негативного впливу соціального середовища, орієнтують на те, щоб з'ясувати причини негараздів і віднайти шляхи їх подолання.

У процесі здійснення проб в дітей формується соціальна позиція і соціальна відповідальність, які стають основою їх соціальної активності. За своєю сутністю учнівське самоврядування є колективною формою виховання і виступає як процес організації життєдіяльності дитини, спрямований на засвоєння нею основних норм суспільного Життя, розкриття творчих можливостей, самоорганізації і саморозвитку.

Разом із тим учнівське самоврядування — це демократична форма організації колективу дітей, яка забезпечує їм самостійність в прийнятті та реалізації рішень для досягнення групових цілей. У ході спільної діяльності відбувається обмін індивідуальними властивостями, розширюється спектр особистісних можливостей, розвиваються вміння особистості співвідносити свою мету й дію з метою діями інших, Здатність мобілізувати свої зусилля не лише в бажаному, й у потрібному напрямку.

Організація різноманітної діяльності в рамках учнівського самоврядування, її постійна спрямованість на вирішення найактуальніших завдань активізують зусилля дітей у напрямі покращення власної діяльності та своєї особистості. Участь підлітків у діяльності органів учнівського самоврядування відповідно до своїх інтересів і потреб, вияв максимальної самостійності у плануванні й виконанні обраної справи, постійне послідовне ускладнення видів суспільної діяльності — все це стимулює громадянську активність особистості та допомагає визначити для себе цілі й завдання подальшого свого розвитку. Учнівське самоврядування сприяє формуванню вмінь учнів у сфері самопізнання, самоактуалізації, самовираження, самоствердження, самовизнання, самовиховання, самореалізації. Функціонування розгорнутої системи учнівського самоврядування є справжньою школою демократії, громадянськості й діяльного патріотизму, соціального служіння.

Принципи учнівського самоврядування

Організація учнівського самоврядування в загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах здійснюється відповідно до таких принципів: Добровільності. Участь в учнівському самоврядуванні є самостійним і добровільним рішенням учня. Ніхто не повинен змушувати учня до участі в учнівському самоврядуванні.

Доступності. Цілі та завдання учнівського самоврядування повинні бути зрозумілими, відповідати віковим особливостям учнів, їх фізичним та інтелектуальним можливостям. Органи учнівського самоврядування відкриті для всіх членів учнівського колективу. Всі учні навчального закладу мають право брати участь у заходах учнівського самоврядування. Організація учнівського самоврядування має відповідати інтересам і потребам дітей. Реалізація принципу доступності вимагає попередньої підготовки учнів до участі в учнівському самоврядуванні.

Рівноправності та партнерства. Цей принцип передбачає створення рівних умов для участі всіх: виборного активу і рядових членів. Кожна дитина має усвідомлювати власну можливість впливу на результат діяльності та рішення, що приймаються. Самотужки молодь не зможе досягти якісних змін у діяльності учнівського самоврядування, їй необхідна допомога педагогів, батьків, представників влади, всіх сторін, також зацікавлених у змінах. Усі зацікавлені сторони повинні навчитися домовлятися та співпрацювати одне з одним на партнерських засадах.

Колегіальності та персональності. Цей принцип передбачає колегіальне прийняття рішень та забезпечення водночас персональної відповідальності за виконання ухвалених рішень. Відкритості та гласності. У відповідності з цим принципом вся робота органів учнівського самоврядування повинна бути відкритою для всіх учасників педагогічної взаємодії; має забезпечуватися оприлюднення оперативної та достовірної інформації про їх діяльність. Демократизму. Учні отримують рівні права, обов'язки та відповідальність щодо прийняття та реалізації рішень, пов'язаних з організацією та діяльністю учнівського самоврядування.

Свободи та самодіяльності. Цей принцип означає можливість кожної молодої людини вільно вибирати методи та форми реалізації колегіально прийнятого рішення і при цьому проявляти активність, творчість, самостійність та самодіяльність.

Соціальної дії. В основі роботи органів учнівського самоврядування — активна соціальна діяльність учнів, спрямована на вирішення соціальних проблем особистості, школи, громади, суспільства.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати стор. 122-125 у підручнику.

2. Складіть перелік рис, які, на Вашу думку, повинен мати сучасний навчальний заклад. Обгрунтуйте їх необхідність.

3. Напишіть есе на тему: «Яким є навчальний заклад, де я навчаюсь, залежить від мене».

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Європейське і Світове співробітництво. Участь України в ООН, ОБСЄ, Раді Європи, СОТ.

Сучасні форми та перспективи співпраці між Україною та ЄС.

У 2007 році ЄС запровадив Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП), який замінив програму TACIS та сформулював нові пріоритети діяльності ЄС.

Починаючи з 1 січня 2007 року Європейський інструмент сусідства і партнерства став основним джерелом фінансування для 17 країн-партнерів ЄС, включаючи Україну. Розроблений задля стратегічного продовження існуючих раніше програм, головною метою ЄІСП, як вже було зазначено вище, є створення території спільних цінностей, стабільності та добробуту, тіснішої співпраці та поглибленої економічної та регіональної інтеграції завдяки охопленню широкого спектру сфер співпраці.

Бюджетна підтримка з боку ЄС.

Протягом тривалого часу Європейський Союз надавав іншим країнам так звану «макроекономічну підтримку». Сьогодні такий механізм співпраці називають «загальною бюджетною підтримкою», оскільки підтримується не лише макроекономічна стабільність, але й надається допомога у впровадженні національної політики та стратегій з таких питань як економічне зростання та зниження рівня бідності.

Відповідно до правил ЄС, бюджетну підтримку може бути надано, якщо управління державними витратами країни-партнера достатньо прозоре, надійне та ефективне та якщо країна-партнер застосує надані рекомендації в сфері економіки.

Починаючи з 2007 року Європейський Союз запровадив в Україні програму бюджетної підтримки. Кошти бюджетної підтримки надаються безпосередньо в державний бюджет України на реалізацію реформ. Основними секторами, для розвитку яких надаватиметься вказана допомога, є управління державними фінансами, енергетика, а також процеси реадмісії, тобто повернення нелегальних мігрантів до країн їх походження.

У вересні 2008 року Міністром економіки України, Національним координатором з питань допомоги Європейського Союзу Богданом Данилишиним було підписано Угоду про фінансування програми зовнішньої допомоги ЄС «Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України». Ця міжнародна угода є першим договором, підписаним з боку України в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства, який передбачає надання прямої бюджетної підтримки Україні. Загальний бюджет програми становить 87 млн. євро, з яких пряма бюджетна підтримка – 82 млн. євро, технічна допомога, спрямована на впровадження бюджетної підтримки, - 5 млн. євро. Кошти прямої бюджетної підтримки надходять безпосередньо до державного бюджету України і будуть спрямовані на підтримку реалізації Енергетичної стратегії України.

Східне партнерство – нова амбітна глава у відносинах ЄС зі східними сусідами

У грудні 2008 року Європейська Комісія опублікувала повідомлення про Східне партнерство – ініціативу, що покликана визначити новий вимір політики у Східні Європі. Східне партнерство є кроком до змін у відносинах ЄС з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою та Україною. Цей механізм передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також зростання фінансової допомоги. ЄС пропонує більш інтенсивну поточну підтримку реформ країн – партнерів через Комплексну програму інституційного розвитку та нові багатосторонні заходи, які нададуть можливість об’єднати усіх партнерів при вирішенні спільних викликів. Пропозиція нового партнерства включає нові заходи, спрямовані на підтримку соціально – економічного розвитку у зазначених шести країнах, а також п’ять ключових ініціатив, які стануть конкретним свідченням підтримки ЄС.

Україна брала участь у становленні ООН з найперших днів її створення. Будучи ще в складі СРСР, українська делегація брала найактивнішу участь у формуванні ООН. Україну можна назвати зразковим членом ООН.

Жодна інша країна світу не зробила для безпеки на планеті більше, ніж Україна, яка відмовилася від ядерного арсеналу. Цей крок став конкретним підтвердженням щирої відданості України миру і безпеці на планеті.

Україна від заснування ООН — до сьогоднішніх днів

ДАТА	ПОДІЯ
1945	Україна — співзасновник ООН. Делегація України бере активну участь у розробці статуту організації. Глава української делегації Дмитро         Мануїльський очолив перший комітет, який розробляв преамбулу статуту ООН і перший розділ.
1948	Україна вперше стає непостійним членом Ради безпеки ООН.
1992	Україна в ООН стає одним з основних учасників миротворчих операцій по всій земній кулі. Здобувши незалежність у 1991 році, українська держава поступово позбавляється від нальоту тоталітаризму в зовнішній політиці. В цьому ж році Україна підписує рамкову конвенцію ООН про зміну клімату.
1993	Перша велика перемога української дипломатії після здобуття незалежності. 9 липня 1993 року парламент Росії прийняв рішення про те, що Севастополь належить РФ і повинен бути повернений. Україна ініціювала екстрене засідання Радбезу ООН з цього питання і 20 липня 1993 року РБ ООН визнав рішення російської Думи незаконним і таким, що порушує міжнародні договори. Москві довелося поступитися — як виявилося, тимчасово.
1994	Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Офіційний Київ закликав до повної ліквідації цієї зброї на Землі, одночасно відмовившись від третього за розміром ядерного потенціалу. В цьому ж році Україна виступила ініціатором конвенції з безпеки персоналу ООН.
1997	Міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко — голова 52-ї сесії Генасамблеї ООН. Саме 52-я сесія увійшла в історію як «сесія реформ», коли була прийнята всеосяжна програма реформування організації, запропонована генсеком Кофі Аннаном.
1999	Україна приєдналася до миротворчої місії в Косово. Роком пізніше — до місії в Конго.
2002	Генеральна асамблея ООН схвалює ініціативу України оголосити 29 травня міжнародним днем миротворців ООН. У 2003 році Україна ініціює декларацію про прихильність боротьбі з ВІЛ / СНІД.
2004	Україна починає брати участь в місії ООН в Ліберії і приєдналася до Кіотського протоколу.
2006,2008	Україна — член ради ООН з прав людини.
2009	Україна приєднується до місії в Кот-д'Івуарі
2014	Російсько-українська війна. Росія анексувала український Крим і розв'язала бійню в Донбасі. Генеральна асамблея ООН приймає резолюцію 68/262, в якій підтверджує недоторканність територіальної цілісності України.
2015	Україна знову претендує на статус непостійного члена Ради безпеки ООН. Для офіційного Києва це можливість відстоювати в організації свої національні інтереси, серед яких, наприклад, питання залучення миротворців для встановлення миру в Донбасі.

Вступ України до СОТ (16 травня 2008 р.) відкрив перспективи для розвитку національної економіки. Україна на абсолютно рівних умовах та правах з іншими членами організації бере безпосередню участь у формуванні новітніх правил торгівлі на світовому ринку з метою максимального врахування національних інтересів нашої держави у торговельно-економічній сфері.

Як член СОТ Україна отримала право використовувати механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ, що сприяє справедливому розв’язанню будь-яких суперечок з приводу дотримання положень угод СОТ. У рамках зазначеного механізму було позитивно вирішено ряд важливих питань, а саме дискримінаційного оподаткування, ліцензування деяких видів української продукції.

Набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для започаткування переговорів з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі.

Хронологія стосунків Україна — СОТ

Дата

Подія:

30 листопада 1993

розпочався процес вступу України до СОТ. До Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ

5 лютого 2008

у Женеві відбулося засідання Генеральної Ради СОТ, на якому було підписано Протокол про вступ України до СОТ.

10 квітня 2008

Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі». 16 квітня 2008 року Закон про ратифікацію був підписаний Президентом України.

16 травня 2008 року

згідно з процедурами СОТ, Україна стала повноправним членом цієї Організації.

червень 2010

підписання Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн), яка набрала чинності з 1 червня 2012 року

21 березня 2014

підписано Політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом

27 червня 2014

підписано Економічну частину цієї угоди

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

Підготувати есе на тему: «Яким я бачу місце України у Світовому співтоваристві?».

Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Міжнародне гуманітарне право. Урядові і неурядові міжнародні організації.

Що таке міжнародне гуманітарне право?

Міжнародне гуманітарне право (МГП) містить як гуманітарні принципи, так і міжнародні договори, спрямовані на збереження життя та полегшення страждання бійців та нестройових солдатів під час збройного конфлікту. Його основні нормативні документи це – Женевська Конвенція 1949 р., яка включає чотири договори й підписана майже всіма націями у світі. Ці угоди визначають основні права для військових, які були поранені, захворіли або потрапили в полон.

Хто підтримує МГП? Чи підтримує МГП мене?

МГП захищає поранених, хворих та захоплених у полон членів збройних сил та цивільних осіб. Поранені та хворі військові – до якої б нації вони не належали, мають бути захищені за умовами Женевської Конвенції. Їх не можуть убивати та піддавати тортурам, проводити на них біологічні експерименти. До них мають виявити належну турботу, захищати від пограбування, надавати їм належне лікування. Конвенція також захищає медичних працівників, військовий релігійний персонал, військові медичні засоби та пересувні одиниці техніки.

Поранені, хворі та військові, які потрапили в корабельну аварію у відкритому морі, також підпадають під захист Женевської Угоди ІІ. Вони мають бути захищені так само, як і солдати на суші. Лікарняні кораблі також мають бути захищені.

Цивільні особи захищені Женевською Угодою IV. У всі часи сторони конфлікту повинні розрізняти цивільних осіб та військових і направляти свої дії лише проти військових цілей. Цивільним особам мають бути створені прийнятні для життя умови, наскільки це можливо. Вони мають бути захищені від убивств, тортур, грабіжництва, репресій, знищення їх власності та утримування в ролі заручників. Їх честь, сімейні права й релігійна приналежність та практики повинні поважатися.

Чи відрізняються між собою міжнародне гуманітарне право та права людини?

Так, але вони доповнюють один одного. Обидва спрямовані на захист особистостей від ушкоджень та підтримують людську гідність, однак вони відповідають різним обставинам та базуються на різних документах. Міжнародне гуманітарне право застосовується під час збройних конфліктів для зменшення страждань людей, що спричинені війною, та для підтримки тих, хто потрапив до рук ворожої сторони. Перш за все МГП спрямоване на забезпечення фундаментальних прав поранених, хворих бійців, командного складу й тих, що потрапили в корабельну аварію. Права людини застосовуються у різний час (миру та війни) і, перш за все, покликані захищати людей від насильства урядів за допомогою міжнародно визнаних цивільних, політичних, економічних, соціальних та культурних прав.

Коли застосовується Міжнародне гуманітарне право?

Міжнародне гуманітарне право застосовується у збройних конфліктах (під час війни), що відбуваються між націями (міжнародний збройний конфлікт), або під час внутрішніх збройних конфліктів, таких як, наприклад, громадянська війна.

Чи передбачає МГП спеціальний захист жінок?

Так. Навіть якщо жінки підлягають такому самому захисту, як і чоловіки, Женевська Конвенція визнає принцип “з жінкою необхідно пам’ятати, що вона жінка” (Ст. 12, GC I та II, Ст. 14, GC III). Це означає: додатковий захист надається залежно від того, що жінки мають специфічні гендерні відмінності, честь та скромність, можуть бути вагітними й такими, які щойно народили дитину. Жінки повинні утримуватись у приміщеннях окремо від чоловіків під безпосереднім наглядом інших жінок. Жінки мають бути захищеними від зґвалтування, примусової проституції, або будь-якої форми нападів”.

Як МГП захищає дітей?

МГП забороняє вчиняти напади на цивільних людей та обумовлює спеціальний захист для дітей. Всі громадяни мають бути захищеними від убивства, тортур, грабежу, репресій, руйнування власності та перебування в заручниках.

Їх честь, сімейні права й релігійна приналежність та практики повинні поважатися. Окупанти повинні гарантувати та дозволити безпечне пересування і відповідне харчування, медичне забезпечення та лікарні, а також безпечні зони для поранених, хворих, літніх людей, дітей, включаючи жінок з дітьми та вагітних жінок. Спеціальна конвенція забезпечує потреби дітей, що перебувають далеко від сімей, їх психосоціальні потреби та сімейне спілкування.

Діти до 15 років, що осиротіли або відокремлені від сімей, повинні бути доглянутими. У них має бути можливість сповідувати свої релігійні уподобання, їм має бути надана освіта.

Урядові і неурядові міжнародні організації

міжнародні міжурядові організації (ММУО) - організації, створені на основі міжнародної угоди, яким держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається до певної міри обмеженою, адже вони діють у рамках тільки тих повноважень, що передали їм держави;

міжнародні неурядові організації (МНУО) - організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати за декількома ознаками:

за предметом діяльності: політичні економічні кредитно-фінансові військово-політичні  питань охорони здоров'я, культури, торгівлі

за колом учасників: універсальні - їхніми членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй) регіональні - їх членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад. Організація Американських держав) субрегіональні - їх членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва) міжрегіональні - у їх діяльності беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії)

за сферами діяльності: організації з загальною компетенцією - вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ), організації зі спеціальною компетенцією - коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП);

за цілям і принципам діяльності: правомірні - вони створюються відповідно до міжнародного права; протиправні - вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.

До головних цілей та функцій міжнародних організацій належать: 1) вивчення та застосування заходів вирішення найважливіших проблем міжнародних економічних відносин; 2) забезпечення стабілізації валют; 3) сприяння усуненню торговельних бар'єрів і забезпечення широкого товарообміну між державами; 4) виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному та економічному прогресу; 5) стимулювання покращання умов праці і трудових відносин; 6) прийняття резолюцій і рекомендацій з регулювання світових господарських зв'язків.

Однак слід мати на увазі, що суб'єктами міжнародного права є тільки ММУО - добровільне об'єднання суверенних держав або міжнародних організацій, створене на основі міждержавного договору або резолюції міжнародної організації загальної компетенції для координації діяльності держав у конкретній галузі співробітництва, що має відповідну систему головних і допоміжних органів, володіє автономною волею, відмінною від волі її членів

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Яку сферу людського існування регулює гуманітарне право?

2. Визначте основні принципи сучасного гуманітарного права.

3. Визначте обов’язкові умови існування міжнародної організації.