Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Поняття міжнародних відносин. Особливості міжнародного права. Система безпеки

Міжнародні відносини — це сукупність різноманітних відносин (політичних, економічних, дипломатичних, ідеологічних) між національними державами або групами національних держав, а також створеними ними світовими й регіональними організаціями, у процесі взаємодії яких складається певний світовий або регіональний правовий порядок.

Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.).

Міжнародні відносини за сферами суспільної діяльності поділяють на політичні, дипломатичні, правові, культурно-гуманітарні. Слід зазначити, що нинішня національна держава охоплює одночасно весь спектр міжнародних відносин: є учасницею багатьох міжнародних політичних, економічних і культурно-гуманітарних організацій, підтримує дипломатичні відносини і має дипломатичне представництво у більшості країн світу, підписує міжнародні договори і дотримується певних міжнародних принципів та норм у контексті як світових, так і регіональних організацій.

Основними формами міжнародної взаємодії є співпраця, суперництво і конфлікт.

Співпраця здійснюється через участь у різних міжнародних організаційних структурах, через двосторонні й широкомасштабні договори про дружбу і співробітництво. Воно є найперспективнішою, адекватно відповідає геостратегічним інтересам суб'єктів міжнародних відносин і називається стратегічним партнерством.

Суперництво передбачає мирний характер боротьби між державами за вигідну реалізацію свого національного інтересу, починаючи від поширення своїх капіталів і технологій до розміщення військових баз. Суперництво має місце як серед країн, які перебувають у відносинах стратегічного партнерства, так і у відносинах конфронтації.

Конфлікти на міжнародному рівні виникають, коли не вдається врегулювати несумісні інтереси двох держав або їх груп. Вони можуть виражатися в денонсації договорів, розриві дипломатичних відносин, економічній блокаді, провокуванні внутрішньої дестабілізації шляхом інформаційних диверсій, терористичних актів, військових переворотів, громадянської і світової воєн.

Суб'єктами міжнародних відносин виступають також недержавні організації: транснаціональні корпорації, партії, релігійні організації, туристичні групи і т. ін.

Міжнародне право як особлива правова система

В сучасній науці міжнародного права утвердилося розуміння міжнародного права як особливої правової системи. Мається на увазі реальне існування як мінімум двох правових систем: правової системи держави (внутрішньодержавної/національної правової системи) і правової системи міждержавного спілкування (власне міжнародно-правової системи). В основі розмежування лежить передусім метод правового регулювання: внутрішньодержавне право створюється в результаті владних рішень компетентних органів суверенної держави, міжнародне право — виключно в процесі узгодження інтересів різних держав, співставлення в цьому процесі кількох суверенних воль. Суттєве значення має і предмет правового регулювання: у внутрішньодержавного права — це відносини в межах юрисдикції відповідної держави; у міжнародного — це переважно міждержавні відносини та інші відносини, що виходять за межі юрисдикції окремої держави, внаслідок чого вимагають спільного регулювання з боку кількох чи багатьох держав або міжнародної спільноти держав у цілому.

 Сучасне міжнародне право виробило достатньо дієвий механізм досягнення узгоджених рішень, забезпечення реалізації прийнятих норм, а також взаємоприйнятні процедури розв’язання міждержавних спорів мирними засобами. Сучасне міжнародне право має складну нормативну структуру, оскільки включає як єдині для всіх або більшості держав правила, що називаються універсальними, загальновизнаними нормами, так і правила, які стосуються лише певної групи держав або прийняті лише двома чи кількома державами і називаються локальними нормами. Сучасне міжнародне право є спільним і загальним для всіх держав в тому сенсі, що саме загальновизнані принципи і норми характеризують його основний зміст, його соціальне і правове призначення й цінність. Воно є основою міжнародного правопорядку, що забезпечується колективними та індивідуальними зусиллями учасників міжнародного спілкування. І гарантом збереження цього порядку є перш за все механізм реалізації норм міжнародного права, який також заснований на принципі поєднання міжнародних і національних правових засобів його реалізації і підтримання.

Система міжнародної безпеки

З метою забезпечення та зміцнення зовнішньої безпеки членів світового співтовариства створено систему міжнародної безпеки. Її можна розглядати як:

1) політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства;

2) стан економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички;

3) умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;

4) метод захисту безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав.

Об'єкти і суб'єкти міжнародної безпеки

Об'єктами міжнародної безпеки вважаються народи і держави, громадяни різних країн, відповідні інститути, об'єднання, організації, людство загалом. Суб'єктами забезпечення міжнародної безпеки виступають держави і всі інші учасники міжнародних відносин (суспільні рухи і міжнародні міжурядові і неурядові організації).

Загалом ефективність будь-якої міжнародної системи безпеки залежить від кількох основних факторів:

1) від стану і тенденцій розвитку сучасної геостратегічної ситуації, міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;

2) від внутрішнього становища держав і їхніх реальних можливостей на далеку перспективу;

3) від характеру сучасних загроз, які найбільш істотно впливають на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;

4) від ефективності вже створених систем безпеки та їхньої спроможності змінюватися з урахуванням нових завдань;

5) від реальних можливостей створення нових систем безпеки і характеру їхньої взаємодії з уже чинними.

Принципи міжнародної безпеки

Сучасна система міжнародної безпеки регулюється принципами:

1. загального характеру та однакового рівня безпеки для всіх країн;

2. міжнародної співпраці у розв'язанні проблем безпеки;

3. колективних дій для усунення агресії й унеможливлення причин її виникнення;

4. використання широкого арсеналу засобів підтримання миру;

5. довіри в міжнародних відносинах і прозорості світової політики та системності безпеки.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

І. Як Ви розумієте поняття міжнародних відносин?

ІІ. Хто є основним учасником міжнародних відносин?

ІІІ. Значення ООН для збереження миру і міжнародної безпеки.