Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку.

Зміст навчального матеріалу з теми:

 Роль медіа у провокуванні конфліктів та поширенні стереотипів

При вивченні теми ми дізнаємося, яким чином медіа провокують конфлікти, навчимося розпізнати «мову ворожнечі», а також визначати дискримінаційні практики та поведінку. Базові терміни: стереотипи та мова ворожнечі.

Словесне насильство призводить до фізичного насильства.

(Марк Томсон, британський письменник).

Мова ненависті — це мова слабаків. Це мова слабкого. Це мова людини, яка істерить, яка невпевнена в собі, людини, яка не може говорити з позиції сили. Людини, яка не може говорити з позиції впевненості. Коли немає впевненості у своїх діях, тоді в тебе виявляється захисна реакція, агресія, й ти намагаєшся переплюнути свого опонента, свого ворога — його ж методами, ти намагаєшся ненавидіти його ще більше, ніж він ненавидить тебе.

(Сергій Жадан, український письменник).

1. Ознайомтеся із наведеними висловами.

2. Яким чином, на вашу думку, може проявляти себе ворожнеча у нашому житті?

3. До чого це призводить, і як нам боротися з насиллям й ненавистю?

«Мова ворожнечі» (синонім ― «мова ненависті») ― це зміст того чи іншого повідомлення, що свідомо чи підсвідомо програмує людину на агресію. «Мова ворожнечі» ― це мова нетерпимості, спрямована на несприйняття відмінностей, притаманних для інших людей. Основними ознаками «мови ненависті»: емоційність, дегуманізація (людина зображується як тварина, неприємна істота), поширення негативних стереотипів тощо. За даними соціологів, найчастіше об’єктами цькування медіа стають:

· представники ромської національної меншини;

· люди африканського походження;

· представники єврейської національності;

· люди мусульманського віросповідання;

· жінки.

Джерелом мови ворожнечі є негативні стереотипи, або ж забобони, які нерідко продукуються для того, щоб виправдати дискримінацію – найчастіше етнічну або «расову».

Люди схильні, по-перше, під враженням від рідкісних явищ надавати їм значно більшого значення, ніж ці явища заслуговують; по-друге, приписувати своїй групі найбільш бажані моральні якості, які вигідно відрізняють її від інших груп (як відомо, «своє» зазвичай ототожнюється з позитивною оцінкою, а «чуже» в більшості випадків оцінюється або нейтрально, або негативно); і по-третє, перебільшувати негативні якості «чужих», переносячи їх з окремих індивідів на цілі групи, до яких вони належать.

Якою буває мова ворожнечі

ЗМІ є одним із середовищ, через які може транслюватися мова ворожнечі – некоректні висловлювання на адресу етнічних, конфесійних чи інших соціальних груп чи спільнот, або окремих осіб як представників/ представниць цих спільнот.

Можна виділити такі конкретні види мови ворожнечі, які, в тому числі, транслюються і через ЗМІ:

1) Заклики до насильства (тобто у зв'язку з конкретною ситуацією, із зазначенням об'єкта насильства; проголошення насильства допустимим засобом у своїх статтях, повідомленнях і т. п. — у тому числі й у вигляді прямих закликів до насильства щодо групи).

2) Пряме підбурювання до дискримінації, у тому числі у вигляді загальних гасел.

3) Завуальовані заклики до насильства і дискримінації 

4) Створення негативного образу етнічної, релігійної чи певної соціальної групи (пов'язане не з конкретними подієвими звинуваченнями, а радше передані ширшими термінами, загальним змістом чи інтонацією тексту або фрагмента тексту).

Приклад. «Напевно, кожен із нас хоч раз ставав свідком, а то й жертвою циган, які вештаються Львовом. Судячи з їх кількості, центр міста, а особливо площа Ринок, невдовзі мають всі шанси стати схожими на великий циганський табір, який не вдасться просто оминути і все ж доведеться кинути гривню-другу «відчіпного».

5) Виправдання історичних випадків насильства і дискримінації 

6) Публікації та висловлювання, які піддають сумніву загальновизнані історичні факти насильства і дискримінації (наприклад, заперечення Голокосту чи твердження, що «кримських татар вислали за те, що вони стали на бік Гітлера»).

7) Твердження про неповноцінність (нестача культурності, інтелектуальних здібностей, нездатність до творчої праці) тієї чи іншої етнічної чи релігійної, або певної соціальної, групи як такої (на кшталт «вони придатні тільки для підмітання вулиць»).

8) Твердження про історичні злочини тієї чи іншої етнічної чи релігійної групи як такої (на кшталт «вони завжди вдавалися лише до насильства», «вони завжди змовлялися проти нас»).

9) Твердження про кримінальність тієї чи іншої етнічної або релігійної групи (наприклад, «усі вони – злодії»).

10) Твердження про моральні недоліки тієї чи іншої етнічної чи релігійної групи («євреї користолюбні», «цигани – обманщики»).

11) Міркування про непропорційну перевагу тієї чи іншої етнічної або релігійної групи в матеріальному достатку, представництві у владних структурах, пресі і т. д.

12) Звинувачення в негативному впливі тієї чи іншої етнічної, релігійної або певної соціальної групи на суспільство, державу («розмивання національної ідентичності», «підривання традиційних цінностей» тощо).

13) Згадка певної групи або її представників як таких в принизливому або образливому контексті (у тому числі у кримінальній хроніці або просто при згадці етноніма).

Приклад. У період Євромайдану можна прослідкувати чітку лінію вживання мови ворожнечі на телебаченні. Так, в цей період характерним є вживання таких висловлювань як «бандерівці», «фашисти» та «екстремісти» по відношенню до учасників акцій протесту.

14) Заклики не допустити закріплення в регіоні (районі, місті і т. д.) представників тієї чи іншої етнічної чи релігійної групи (наприклад, розмірковування про неприпустимість будівництва мечеті у «православному місті»).

Приклад. «Будівництво мечеті закличе сюди тисячі мусульман. І якщо вони вже й зараз поводять себе як господарі міста, то в подальшому місцеві українці завдяки змішаним шлюбам просто зникнуть. І якщо влада дбає про майбутнє нації, то їй слід зробити відповідні висновки».

15) Цитування явно ксенофобних висловлювань і текстів без коментаря, визначального розмежування між позицією інтерв'юйованого і позицією журналіста/ки; аналогічно – надання місця в газеті для явної ксенофобної пропаганди без редакційного коментаря чи іншої полеміки.

ПАМ’ЯТКА ГРОМАДЯНИНА

Як виявити мову ненависті та запобігти їй:

Мова ненависті не опирається на факти, а лише на сконструйовані образи.

Виявляйте стереотипи та упередження, запобігайте їхньому поширенню. Поважайте права і потреби інших людей незалежно від культури, статі, віку, здібностей тощо.

Цінуйте позитивний внесок інших людей.

Жарти не є прийнятним приводом для того, щоб знущатися з людей.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

Підготуйте відповіді на запитання:

1. Чи доводилось вам спостерігати "мову ворожнечі"? До яких наслідків приводить її застосування?

2. Випишіть критерії, які застосовуються для оцінки контенту на наявність "мови ворожнечі".

3. Як пов’язані стереотипи та "мова ворожнечі"?