Опрацювати поданий навчальний матеріал до уроку. 

Зміст навчального матеріалу з теми:

Законодавча, виконавча та судова влада в демократичних країнах. Принципи виборчого права. Етапи виборчого процесу.

Що таке розподіл влади?

Розподіл влади на три гілки є необхідною умовою існування сучасної демократичної правової держави. Жорстке розділення функцій законодавчої, виконавчої і судової влади між різними інститутами влади надає їм можливість контролювати один одного і знаходитись в рівновазі, не допускаючи надмірного концентрування влади в руках однієї чи декількох осіб. Це одна з основ демократії. Вперше цей принцип був сформульований у ХVІІІ, а втілений в життя в ХІХ столітті, коли в Європі конституційні держави замінили феодальні монархії.

В статті 6 Конституції України є положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Кожна з гілок влади повинна діяти лише в межах своїх повноважень, ні в якому разі не підміняючи одна одну. Жоден орган влади, жодна особа не повинна мати можливість домінувати над іншими, тобто мати стільки влади, щоб неподільно і безкарно зловживати нею.

У демократії вибрані та назначені представники всіх гілок влади повинні бути відповідальними перед народом. Вони відповідальні за свої дії. Вони повинні приймати свої рішення та виконувати свої обов’язки у відповідності з волею та бажаннями народу, не зі своїми.

Бути відповідальним перед народом означає дати можливість населенню бути повністю обізнаним про те, що відбувається в країні. Це називається прозорістю уряду. В демократичній державі преса та громадяни мають змогу діставати інформацію про рішення, які були прийняті, ким і чому. Демократичні суспільства намагаються попередити будь-які зловживання владою вибраними представниками чи групою людей. Одним з найбільш поширених зловживань є корупція. Корупція відбувається тоді, коли урядові чиновники використовують громадські фонди заради їх власного достатку чи використовують владу незаконним шляхом.

Конституція не дозволяє зосередити всі види влади в одних руках. Влада розподіляється. І представники різних видів влади (законодавчої, виконавчої, судової) будуть приймати всі рішення, оглядаючись на інші гілки влади.

Від цього має вигравати народ, оскільки кожна влада в своїх діях повинна буде орієнтуватись не на своє всевладдя, а на те, що інша влада може вмішуватись і “переважити” її.

Законодавча влада.

Законодавча влада – часто вона називається Парламентом чи Конгресом – це законотворчий орган, який складається з представників, вибраних безпосередньо народом.

Головна справа законодавчої влади – приймати закони. Закон – документ, в якому держава записує найважливіші правові норми. Разом всі закони називаються законодавством.

Законодавчий орган звичайно складається з однієї чи двох палат. Якщо їх більше ніж одна, вони часто називаються верхньою та нижньою палатою. Їх члени можуть бути обрані різними шляхами, наприклад, один обраний від регіону, інший від народу взагалі.

Прийняття нового закону часто є результатом компромісу та співпраці. Іноді представники домовляються між собою (створюють парламентське об’єднання чи блок), і це надає більше можливостей впливати на процес законотворчості.

Деякі члени законодавчого органу погоджуються внести зміни до запропонованого ними закону для того, щоб отримати підтримку інших. Інколи навіть члени парламенту практикують такий варіант, коли одна група депутатів погоджується голосувати за певний закон, якщо інша група згодна голосувати за той закон, який перші пропонують провести в майбутньому. Це називається “заключення угоди” або “торгівля голосами”.

Як у Парламенті проект закону перетворюється на закон:

Запропонований проект  =>  обговорення (дебати)  =>

=>  голосування  =>  закон.

Виконавча влада.

Виконавча влада приймає політичні рішення та впроваджує закони, створені законодавчою гілкою влади. Вона, як правило, складається з президента чи прем’єр-міністра та групи міністрів, котра називається кабінетом міністрів. Міністри очолюють типові відділи уряду: освіта, внутрішні справи, іноземні справи, фінанси, сільське господарство тощо. Урядові робітники (чиновники) є частиною всіх гілок уряду. Міліція та військові є частиною виконавчої влади і повинні бути під прямим контролем голови виконавчої гілки.

Судова влада.

Судова влада складається з судів в країні. Роль судів в демократії – впроваджувати справедливість для громадян та забезпечувати дотримання законів. Роль суддів дуже важлива й тому, що вони мають владу врегульовувати протиріччя між різними гілками влади. Щоб це було можливим, судді повинні бути незалежними від виконавчої та законодавчої гілок влади та мати право судового перегляду будь-яких рішень інших гілок влади.

Судова влада є незалежною, коли судді вільні у прийнятті своїх рішень без страху бути покараними. Незалежність Судової влади визначається тим, яким чином її судді призначаються та знімаються.

Основними принципами виборчого права у більшості країн є:

· Вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву — абсентеїзм . У деяких країнах передбачено адміністративні штрафи за небажання брати участь у виборах.

· Вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого права держави

· Вибори є рівними (рівне виборче право). Один виборець має право 1 голосу;

· Вибори можуть бути прямими та непрямими. Прямі вибори — система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). Непрямі вибори — система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування їм своїх повноважень усіма виборцями .

· Вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в скриньку.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) висування та реєстрація кандидатів;

2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;

3) проведення передвиборної агітації;

4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;

5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

6) голосування у день виборів;

7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів та їх офіційне оголошення;

8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

Припустимо, що в країні, де на протязі 50 років існувала недемократична система, створена нова конституція та новий уряд. Вона має судову систему з 300 призначеними на 15 років суддями.

1) Що ви пропонуєте зробити з суддями, які відпрацювали свій 15-річний термін? Що повинно бути результатом прийнятого Вами рішення?

2) Як повинні обиратися нові судді? Вони повинні обиратися народом чи призначатися представниками влади? Якщо вони призначаються, то ким: головою уряду (Президентом чи Прем’єр-Міністром), Законодавчим органом чи незалежною комісією у складі юристів, суддів чи іншим шляхом?

3) На який термін повинні призначатися нові судді? Чи можуть нові судді переобиратися? Чому так або чому ні?

Обґрунтуйте свої відповіді.